— Ну, перепрошую, я теж не молоденька вже.
— Щодо цього, то я іншої думки, якщо ласкава пані не заперечують. Я припускаю, що ласкавій пані щойно переступило за тридцять. Але річ не в тім. Я завше кажу: найголовніше в жінки — це клуби. Клуби в жінки мають бути, і їх треба бачити. Що мені з того, коли клуби є, а я їх не бачу? Прошу, переконайтеся самі — ось які розкішні...
Терезі хотілося закричати, але від захвату їй забракло слів. А він хвилю помовчав і додав:
— Речі!
Меблі вона ще не вшанувала жодним поглядом. Від його слів її пойняло гаряче збудження, він майже дотягся був рукою до її трепетних клубів, натомість торкнувся практичних і розкішних речей спального гарнітура. Покірний порух рукою, яким він, бідний службовець, попрощався з недосяжними клубами, зворушив Терезу, либонь, ще дужче. Цього дня вона пітніла безперестанку. Заворожено стежила вона за кожним порухом його губів, його руки. Її очі, в яких звичайно зблискували різнобарвні вогники злости, а тепер мирні, водяві й майже сині, слухняно пропливали речами спальні. Вони, безперечно, розкішні. Цей цікавий чоловік знає все. А як він розуміється в меблі! Перед ним аж соромно стає. Добре, що їй хоч не треба нічого казати. Що б він про неї подумав! Адже в меблі вона анічогісінько не тямить. Інші чоловіки нічого не помічали. Чому? Тому що всі вони дурні. А цей цікавий чоловік одразу помітив усе. Гаразд, вона нічого не казатиме. Голос-бо в нього — мов розтоплене масло.
— Благаю вас, ласкава пані, не забувайте про головне! Як пана чоловіка покладеш спати, точнісінько так він і віддячить. Якщо панові чоловіку лежатиметься зручно, можете робити з ним що завгодно. Повірте мені, ласкава пані. Шлях до подружнього щастя веде не лише крізь шлунок — цей шлях веде крізь меблі, великою мірою крізь спальню, та особливо, я б сказав, — крізь ліжка, крізь подружні ложа, так би мовити. Зрозумійте мене, люба моя, ласкава пані, адже пан чоловік — теж усього лишень людина. Нехай він має найвродливішу в світі дружину, ласкаву пані в розквіті літ, але що йому з того, коли він погано спить? Коли він спить погано, у нього й настрій поганий. А коли він спить добре — о, тоді йому скортить і ближче присунутись. Я вам, ласкава пані, дещо скажу, ласкава пані можуть мені повірити, я в меблях тямлю, дванадцять років при цьому ділі, вісім років стою на цьому самому місці: який зиск із клубів, коли кепське ліжко? Чхати чоловікові на найкращі клуби. Навіть якщо він рідний чоловік своєї дружини. Нехай ласкава пані виконує східний танок живота, нехай ласкава пані наведе останню красу на свою вроду й постане перед ним без нічого, як-то кажуть, оголена, — гарантую вам, цим нічого не зарадите, якщо пан чоловік у поганому гуморі, навіть коли йдеться про вас, вельмишановна моя, ласкава пані, а це вже щось та означає! Знаєте, що зробить пан чоловік, коли його ласкава пані стара й нікудишня — тобто нікудишня спальня? Пан чоловік утечуть і пошукають собі кращу спальню. І які в ній будуть ліжка, на вашу думку? Ліжка нашої фірми. Я міг би показати вам, чарівна моя, ласкава пані, вдячні листи від таких самих ласкавих паній, як ви. То ви б дивом дивувалися, прочитавши про щасливі шлюби, якими ми пишаємося, бо совість наша спокійна. Розлучень у нас не буває. Розлучень ми не знаємо. Ми робимо все, що в нашій змозі, і панове задоволені. Особливо рекомендую вам, ласкава пані, оцей гарнітур. Вони чудові всі, це я вам гарантую, ласкава пані, але до цього мені хотілося б схилити ваше золоте серце особливо, люба моя, ласкава моя пані!
Тереза підступила ближче, аби лиш йому догодити. Вона була згодна з усім. Вона боялася його втратити. Вона оглянула гарнітур, який він їй рекомендував. Але сказати, який він на вигляд, вона не годна була. Усе в ній гарячково шукало нагоди слухати цей масний голос і далі. Якщо вона скаже «так» і заплатить, то муситиме піти геть, і про цього цікавого чоловіка доведеться забути. За свої грошенята вона може собі дещо й дозволити. На ній-бо люди заробляють. У тому, що вона примушує його говорити, ганьби нема. Багато людей он так і йдуть із крамниці, нічого не придбавши. І не соромляться. Вона людина порядна й так не вчинить. Та й поспішати не варто.
Тереза не могла дати собі раду й, щоб не мовчати, промовила:
— Ну, перепрошую, так може сказати всяк!
— Дозвольте, ласкава моя пані, щоб не сказати «чарівна моя пані», я ж бо вам не брехатиму. Коли я до чогось і схиляю ваше серце, то до цього його схиляю я. Повірте, ласкава пані, мені довіряють усі. І я неодмінно вам це доведу, ласкава пані. Агов, пане шеф!
Шеф, пан Велетель, крихітний чоловічок із плескатим обличчям і зацькованими оченятами, з’явився на порозі своєї відгородженої контори й, хоч який був малий, уклонився, переломившись на дві ще менші половинки.