Дорогою додому вона раптом чує музику. Проходить військовий оркестр, він грає найкращі марші. Це весело, це Тереза любить. Вона повертає в зворотний бік і раптом починає пливти в лад музиці. Пан капельмейстер не зводить з неї очей. Солдати теж, у цьому нема нічого особливого; вона й собі дивиться на них — за музику треба ж дякувати. Надходять іще жінки — вона найкраща з-поміж усіх. Пан капельмейстер — це щось-таки. Це чоловік. А як же він уміє грати! Музики чекають, коли він кивне паличкою. Без палички ніхто й не ворухнеться. Часом він припиняє грати. Тоді вона закидає назад голову, пан капельмейстер сміється, й тієї ж миті лунає знову щось інше. Якби ж тільки не так багато дітей. Вони заступають їй усе видовище. Таке треба слухати щодня. А найкращі, звісно, труби. Відколи вона прийшла, всім тут гарно-гарно. Невдовзі збирається ціле стовпище. Терезі воно не заважає. Їй дають дорогу. Ніхто не забуває поглянути на неї. Вона тихенько наспівує в лад: «На тридцять, на тридцять, на тридцять».
Мільйонна спадщина
Цидулку на дверях Кін знайшов. Він прочитав її, позаяк читав усе, й, щойно сів за письмовий стіл, забув про неї. Раптом хтось сказав:
— А ось і знову я!
Позад нього стояла Тереза, засипаючи його словами:
— Атож, велика спадщина! Тут недалечко, через три будинки, є нотар. Хіба ж можна так кидати спадщину? Заповіт-бо забрудниться. Сьогодні неділя. Завтра понеділок. Нотареві треба щось тицьнути в руку. А то зробить усе не так. Багацько не треба. Шкода було б грошенят. Удома хліб черствіє й береться пліснявою. Голуби — штука нехитра. Звісно, їм там нема чого їсти. Військовий оркестр грає найкращі марші. Марширувати й на все дивитися — для цього треба бути людиною особливою. І на кого ж увесь час дивився пан капельмейстер? Це я не кожному скажу. Люди ж бо жартів не розуміють. Мільйон двісті шістдесят п’ять тисяч. Ох і гарні ж очі зробить пан Вульґер! Вони в нього й так гарні. Він усім жінкам до вподоби. А я що — не жінка? Підлизатися вміє кожна. Я перша з капіталом...
Вона ступила до кімнати, впевнена в перемозі й ще радісно збуджена від військової музики та пана капельмейстера. Сьогодні все складалося чудово. Такий гарний день має бути щодня. Їй хотілося розмовляти. Подумки вона вивела на стіні число 1 265 000 і поплескала долонею по бібліотеці в кишені своєї спідниці. Хто знає, скільки ця бібліотека коштує. Може, вдвічі більше. Низка ключів брязнула. Розмовляючи, Тереза сьогодні дала собі волю. Вона не вгавала ні на мить, позаяк мовчала цілий тиждень. Розбалакавшись, вона виказувала свої потаємні й найпотаємніші думки. Тереза не мала сумніву в тому, що домоглася всього, чого можна було домогтися, вона ж бо жінка бідова. Цілу годину вона вмовляла чоловіка, що сидів перед нею. Вона забула про те, хто він. Забула про забобонний страх, з яким останні дні стежила за кожним порухом на його обличчі. Він був просто людина, якій можна довірити все, і таку людину їй хотілося мати перед собою цієї хвилини. Вона згадувала про кожнісіньку дрібничку, що цього дня траплялася їй на очі або спадала на думку.
Він почувався заскоченим зненацька, сталося щось надзвичайне. Цілий тиждень Тереза поводилася зразково. І коли тепер вона так брутально заважала йому, то цьому була, якщо судити з її вигляду, причина особлива. Розмовляла Тереза плутано, зухвало й щасливо. Він намагався щось зрозуміти й нарешті збагнув таке:
Якийсь цікавий чоловік залишив їй у спадщину мільйон — очевидно, її родич, працює капельмейстером, хоч і має таке багатство, і вже через те цікавий. У кожному разі цей чоловік про неї високої думки, а то своєю спадкоємицею її не зробив би. Маючи мільйон, Тереза хотіла завести собі меблеву крамницю; вона аж сьогодні довідалася про своє щастя і, щоб подякувати за це, подалася до церкви, де на якійсь картині впізнала небіжчика в подобі Спасителя. (Вдячність як причина омани чуттів!) У соборі Тереза склала обітницю регулярно годувати голубів. Вона проти того, щоб приносити птахам з дому сухий, запліснявілий хліб. Голуби теж по-своєму люди (отакої!); завтра вона хоче піти з ним до нотаря й перевірити заповіт. Боїться тільки, що нотар, позаяк спадщина така велика, заправить надто високий гонорар, і через те хоче домовитися з ним про гонорар ще до консультації... Ощадлива, хазяйновита, та ще й мільйон має!