Він лежав, не наважуючись поворухнутися, хоч під ним був злодій. Попри свій переляк, Кін відчував, що злодій жіночої статі. В його свідомості промайнуло невиразне задоволення від того, що ця стать і часи впали так низько. Пропозицію захищатися, що зринула з якогось куточка його серця, Кін відхилив. Якщо злодійка, як йому спочатку здалося, справді спить, то він без поспіху все перевірить, візьме свій одяг, нишком вислизне з помешкання, залишивши вхідні двері незамкненими, й одягнеться біля комірчини сторожа. Кін покличе його не відразу, а ще довго-довго чекатиме. У двері він загупає аж тоді, як почує, що згори хтось спускається. Тим часом його злодійка вб’є Терезу. Їй таки доведеться вбити Терезу, адже та боронитиметься. Вона не дасть пограбувати себе, не захищаючись. Тереза вже мертва. Вона лежить за ширмою в калюжі власної крови. Якщо тільки злодійка добре вцілила. Може, коли прибуде поліція, Тереза виявиться ще жива й зверне всю провину на нього. Треба було б для певности зацідити їй ще раз. Ні, не треба. Злодійка так стомилася, що лягла поспати. Злодійки так швидко не стомлюються. Вони там запекло борюкалися. Міцна жінка. Героїня. Скинути перед нею капелюха. Він із цим навряд чи впорався б. Вона накинула б на нього свою спідницю й задушила б його. На саму думку про це він починає задихатися. Вона мала намір учинити так із ним; звичайно ж, вона хотіла його вбити. Кожна жінка хоче вбити свого чоловіка. Вона чекала заповіту. Якби він був склав його, то лежав би вже мертвий замість неї. Ось яка підступна людина, ба ні, жінка, не можна ж бути несправедливим. Він ненавидить її ще й тепер. Він з нею розлучиться. Це можна буде залагодити, хоч вона й мертва. З його прізвищем її не поховають. У жодному разі. Ніхто не має знати, що він був на ній одружений. Він заплатить сторожеві, скільки той зажадає, аби лиш мовчав. Цей шлюб може завдати шкоди його репутації. Справжній учений такого хибного кроку не зробить. Вона його обдурювала, сумніву нема. Кожна жінка обдурює свого чоловіка. De mortuis nil nisi bene. Якби ж тільки вони були мертві, якби ж тільки вони були мертві! Треба поглянути. Може, то лише здається, що вона мертва. Таке трапляється і в найміцніших убивць. Історія знає безліч прикладів. Історія — штука підла. Історія наганяє на людину страх. Якщо Тереза жива, він не залишить від неї мокрого місця. Це його повне право. Вона позбавила його нової бібліотеки. Він би їй помстився. І раптом хтось приходить і вбиває її. Перший камінь мав би кинути він. У нього цей камінь украли. Він кине в неї останній камінь. Він повинен дати їй лупки. Байдуже — мертва вона чи жива. Він повинен обплювати її. Він повинен копати її ногами, повинен бити її, бити!
Кін підвівся, не тямлячи себе від люті. І тієї ж миті дістав страшного ляпаса. Він мало не просичав убивці: «Цсс!» — через труп, який, можливо, ще був живий. Злочинниця вже шаленіла. Вона мала Терезин голос. Після трьох слів Кін зрозумів, що вбивця й труп поєдналися в одній подобі. Він усвідомив свою провину й мовчав, дозволивши жорстоко побити себе.
Скоро лиш Кін вийшов з дому, Тереза переставила ліжка, прибрала ширму й поперекидала все в кімнаті догори дригом. Заклопотана цією роботою, вона, сяючи від радощів, раз у раз казала собі те саме: «Нехай полютує, нехай полютує!» О дев’ятій Кін іще не повернувся, й вона, як і годиться порядній людині, лягла в ліжко, чекаючи тієї миті, коли він увімкне світло, й ладна вилити на нього всю лайку, що набралася в неї, поки його не було. А якщо він не ввімкне світла й ляже до неї в постіль, вона зі сваркою зачекає, доки це скінчиться. Як жінка порядна вона сподівалася на перше. Коли він підкравсь і роздягся поруч із нею, в неї завмер і язик, і серце. Щоб не забути про лайку, вона поклала собі в хвилини раювання весь час подумки проказувати: «Хіба це чоловік? Це ж не чоловік!» Коли він зненацька впав на неї, вона не видала жодного звуку, боячись, що він піде. Він полежав на ній лише кілька секунд; їй вони здалися днями. Він не ворушився й був легкий, як пір’їнка; вона майже не дихала. Помалу її очікування перейшло в гірку образу. Коли він підхопився, вона відчула, що він іде від неї. Мов знавісніла, накинулась вона на нього з кулаками, криючи його останніми словами.