Його очі звузились.
— Ось іще один привід, щоб боротися, боротися, доки я можу, — прошепотів він.
Він досі тримав моє підборіддя, його пальці стискали його занадто сильно, майже до болю, і я бачила, як у його очах народилась рішучість щось зробити.
— Не… — спробувала запротестувати я, але було запізно.
Джейкобові губи вп’ялися в мої, зупиняючи мій протест. Він цілував мене сердито, грубо, другою рукою міцно тримав мене за шию — втекти було неможливо.
Я щосили штовхала його в груди, та здавалось, він навіть цього не помічає. Незважаючи на злість, його губи були теплими, м’якими і цілували незвично.
Я хапала його за обличчя, намагаючись відтрутити, — все марно. Цього разу він помітив мої спроби відштовхнути його, але вони лише його розохотили. Його губи силоміць розтулили мої, і я відчула його тепле дихання в своєму роті.
Покладаючись на інстинкт, я опустила руки і припинила чинити опір. Я розплющила очі та не боролася, навіть не відчувала нічого… лише чекала, коли він зупиниться.
І це спрацювало. Здавалось, що його злість випарувалася, він зробив крок назад, щоб подивитися на мене. Потім знову м’яко притиснув свої губи до моїх, один раз, двічі, тричі… Я уявила, що я статуя, і чекала.
Нарешті він відпустив моє обличчя і відхилився.
— Ти закінчив? — спитала я байдужим голосом.
— Так, — він зітхнув і всміхнувся, заплющивши очі.
Я відвела руку назад і що було сили зацідила йому кулаком у щелепу.
Почувся хрускіт.
— Ай! Ай! — зойкнула я, шалено стрибаючи від болю і притискаючи руку до грудей. Вона була зламана, я відчувала це.
Джейкоб уражено дивився на мене.
— З тобою все гаразд?
— Ні, чорт забирай! Ти зламав мені руку!
— Белло, ти сама зламала собі руку! А тепер припини танцювати і дай мені на неї подивитись.
— Не торкайся мене! Я іду додому, зараз-таки!
— Я заберу авто, — сказав Джейкоб спокійно. Він навіть не потер щелепу, як це роблять у фільмах. Як зворушливо.
— Ні, дякую, — прошипіла я. — Ліпше прогуляюся, — і я повернула в напрямку дороги. До кордону було всього кілька миль. Тільки-но я перетну його, Аліса мене побачить. Вона відправить когось мене забрати.
— Дозволь мені лише відвезти тебе додому, — наполягав Джейкоб. Неймовірно: йому вистачило нахабності обійняти мене за талію. Я сіпнулась від нього.
— Чудово, — прогарчала я. — Вези! Не можу дочекатись, щоб побачити, що Едвард із тобою зробить. Сподіваюсь, він зламає тобі шию. Ти — нахабний, бридкий, дурний пес!
Джейкоб закотив очі. Він провів мене до пасажирського сидіння і допоміг залізти в машину. А сам насвистуючи всівся на місце водія.
— Тобі зовсім не було боляче? — спитала я роздратовано і несамовито.
— Ти що, жартуєш? Якби ти не почала верещати, я б і не зрозумів, що ти намагаєшся мене вдарити. Я, звісно, не кам’яний, але і не такий уже й чутливий.
— Я ненавиджу тебе, Джейкобе Блек.
— Це добре. Ненависть — це пристрасне почуття.
— Я влаштую тобі пристрасть, — бубоніла я собі під ніс, — вбивство — злочин, скоєний пристрастю.
— Та облиш ти, — сказав він весело; здавалось, він знову почне насвистувати. — Цілуватися зі мною мало бути приємніше, ніж із каменем.
— Навіть віддалено не схоже, — відповіла я холодно.
Він стиснув губи.
— Ти просто так кажеш. Але я знаю, що це не так.
Кілька секунд він міркував, але потім підбадьорився і промовив:
— Просто ти скаженієш. Я маю небагато досвіду у цих справах, але мені здалося, що це було неймовірно.
Я застогнала від огиди.
— Поміркуй про це сьогодні вночі. Коли він гадатиме, що ти спиш, подумай про те, що в тебе є вибір.
— Якщо я і думатиму про тебе сьогодні вночі, то лише через те, що ти наснишся мені в нічному страхітті.
Він скинув швидкість так, що авто ледь їхало, обернувся і пильно подивився на мене своїми великими серйозними темними очима.
— Белло, просто поміркуй про те, як усе могло би бути, — м’яко, але нетерпляче переконував він. — Для мене тобі не потрібно змінюватись. Ти знаєш, що Чарлі буде щасливий, якщо ти обереш мене. Я можу захистити тебе так само, як і твій вампір, а може, навіть і краще. Я зроблю тебе щасливою, Белло. Є стільки речей, які я можу тобі дати, а він ні! Я закладаюся, що він не може навіть поцілувати тебе так, як я, бо зробить тобі боляче. А я ніколи, ніколи не скривджу тебе, Белло.
Я показала йому свою зламану руку.