Імовірно, Аліса навмисно влаштувала все так, щоб я була в центрі уваги — там, де мені повинно було сподобатись. Вона весь час хотіла, щоб я була такою людиною, якою, на її думку, повинні бути всі люди.
Безсумнівно, вечірка мала успіх, незважаючи на інстинктивне напруження, викликане присутністю Калленів, а може, саме це й додавало збудження в атмосферу. Музика була заразливою, світло — гіпнотичним. Судячи з того, як швидко зникала їжа, вона також була неперевершеною. Скоро кімната була наповнена людом. Здавалось, що тут зібрався весь випускний клас, а також багато хто з молодших класів. Тіла рухались у такт музиці, дехто пританцьовував, вечірка весь час була на межі перетворення на дискотеку.
Все було не так уже й важко, зовсім не так, як я собі уявляла. Я робила все, як казала мені Аліса: що декілька хвилин переміщувалась по залі та дружньо щебетала з присутніми. Виявилось, що задовольнити їх дуже легко. Я була впевнена, що ця вечірка — найкрутіша з тих, що коли-небудь відбувались у Форксі. Аліса трохи не муркотіла від задоволення — ніхто з присутніх цього вечора ніколи не забуде.
Я один раз пройшла по колу і знову повернулась до Джесики. Вона щось збуджено базікала, але необхідності уважно її слухати не було: шанси, що вона забажає почути від мене яку-небудь відповідь, були мізерні. Едвард був поряд зі мною, досі відмовляючись відпускати від себе. Він надійно тримав мене за талію і час від часу притискав міцніше у відповідь на думки, яких, можливо, мені краще було не знати.
Тому в мені одразу ж прокинулась підозра, коли він прийняв свою руку й обережно відійшов від мене.
— Побудь тут, — прошепотів він. — Я скоро повернусь.
Він граційно рушив крізь натовп, здавалось, навіть не торкаючись тісно скупчених тіл, занадто швидко, щоб я встигла спитати, куди він зібрався. Поки Джесика щось енергійно вигукувала крізь музику, час від часу смикаючи мене за лікоть і не помічаючи моєї розгубленості, я уважно стежила очима за Едвардом.
Я побачила, як він підійшов до темної тіні, що стояла біля кухонних дверей: світло туди потрапляло вкрай рідко. Він до когось нахилився, але гóлови гостей не дозволяли мені побачити більше.
Я звелася навшпиньки і витягла шию. Саме в цю мить червоне світло блимнуло за спиною Едварда і відбилось у стразах на кофтинці Аліси. Світло осяяло її обличчя лише на півсекунди, але цього було цілком достатньо.
— Джес, вибач, я на хвилинку, — пробубоніла я, висмикуючи руку. Я не стала чекати її реакції, навіть якщо й образила її своєю різкістю.
Я лавірувала поміж тілами, іноді навіть трохи штовхаючись. Лише кілька людей зараз танцювали. Я поквапилась до дверей кухні.
Едварда вже не було, та Аліса досі стояла в темряві, її обличчя було збентеженим — такий вираз зазвичай можна побачити на обличчі у людей, які щойно стали свідками жахливої події. Однією рукою вона схопилась за одвірок, наче потребувала підтримки.
— Що, Алісо, що? Що ти бачила? — мої долоні стулились у прохальному жесті.
На мене вона не дивилась, а витріщалась убік. Я прослідкувала за її поглядом, водночас зауваживши, як Едвард через усю кімнату теж перехопив цей погляд. Його обличчя було порожнім, наче у статуї. Він розвернувся і зник у темряві під сходами.
Знов подзвонили у двері, після останнього відвідувача минуло вже кілька годин, і Аліса подивилось на двері зі здивуванням, яке миттєво змінилось на відразу.
— Хто запросив вовкулаку? — гримнула вона на мене.
Я насупилась.
— Так, це моя провина.
Я гадала, що, так би мовити, скасувала те кляте запрошення, я навіть не могла уявити собі, що попри все Джейкоб усе одно прийде сюди.
— Тоді іди і з’ясуй там усе, а я маю поговорити з Карлайлом.
— Ні, Алісо, постривай! — я спробувала дотягнутися до її руки, але вона вже пішла, і я схопила лише порожнє повітря.
— Прокляття! — поскаржилась я сама собі.
Я знала, що так воно і є. Аліса побачила видіння, якого давно чекала, а я, чесно кажучи, відчувала, що не зможу витримати невизначеності, не зможу спокійно приймати відвідувачів. Дверний дзвінок пролунав знов, дуже настирливо, мабуть, на кнопку натиснули і тримали. Я рішуче відвернулась від дверей і кілька секунд пильно вдивлялась у затьмарену кімнату в пошуках Аліси. Але нічого не змогла розгледіти і зрештою попрямувала до сходів.