— Скільки їх? — нетерпляче запитав Квіл.
— Ні! — вигукнула я.
Аліса навіть не подивилась на мене.
— Їхня кількість змінюється — сьогодні двадцять один, але їх стає менше.
— Чому? — здивовано спитав Джейкоб.
— Довга історія, — відповіла Аліса, раптом оглянувши кімнату. — І тут не місце.
— Сьогодні вночі, трохи згодом? — запропонував Джейкоб.
— Так, — відповів йому Джаспер. — Ми вже спланували… е-е-е… стратегічну зустріч. І якщо ви збираєтесь воювати разом із нами, потрібно дати вам деякі інструкції.
Всі вовкулаки зробили незадоволені обличчя, почувши останню ремарку.
— Ні! — простогнала я.
— Це буде дивина, — задумливо промовив Джаспер. — Ніколи не міг подумати, що ми співпрацюватимемо. Це буде вперше.
— Безсумнівно, — погодився Джейкоб. Він заквапився. — Ми ще маємо повернутися до Сема. О котрій?
— А коли ви лягаєте спати?
Всі троє закотили очі.
— О котрій? — повторив Джейкоб.
— О третій?
— Де?
— Близько десятьох миль на північ від посту рейнджерів у Го-Форесті. Приходьте туди із заходу і зможете за нами прямувати за запахом.
— Ми там будемо.
Вони розвернулись, щоб іти.
— Джейку, постривай! — покликала я його. — Будь ласка! Не роби цього!
Поки Квіл та Ембрі нетерпляче ступали до дверей, він зупинився, обернувся, щоб посміхнутися до мене, і промовив:
— Не мели дурниць, Білко! Ти робиш мені значно кращий подарунок, ніж той, що подарував тобі я.
— Ні! — знов зойкнула я. Але звук електрогітари поглинув мій скрик.
Джейкоб не відповів і поквапився, щоб наздогнати своїх друзів, які вже пішли. А я безпорадно спостерігала, як він щезає в темряві.
РОЗДІЛ 18. ІНСТРУКТАЖ
— Це була найдовша вечірка в світовій історії, — скаржилась я дорогою додому.
Едвард і не думав сперечатися.
— Все вже позаду, — сказав він, заспокійливо погладжуючи мою руку.
Тому що я була єдиною, кому потрібно було заспокоїтись. Едвард і всі Каллени тепер почувалися чудово.
Всі вони намагались мене переконати. Коли ми вже збирались їхати, Аліса погладила мене по голові, багатозначно дивлячись на Джаспера, доки потік спокою не оповив мене зусібіч. Есме поцілувала мене в чоло і пообіцяла, що все буде гаразд. Еммет голосно розсміявся і спитав, чому це я вирішила, що лише мені дозволено битися з вовкулаками… Рішення Джейкоба дозволило їм усім трохи розслабитись, вони були майже в ейфорії після довгих тижнів стресу.
Сумніви змінились на впевненість. Вечірка закінчилась відчуттям справжнього свята.
Але не для мене.
Зовсім кепсько, просто жахливо, що Каллени битимуться за мене. Я не могла цього дозволити. Я відчувала, що це більше, ніж я можу витримати.
Тільки Джейкоба мені тут бракувало! І його дурнуватих нетерплячих братів, більшість із яких були навіть молодшими за мене. Вони лише діти-переростки, які мають забагато м’язів як на їхній вік, які нетерпляче чекають цієї битви, наче це пікнік на березі моря. Я не можу і їх також наражати на небезпеку. Я відчувала, що мої нерви напнуті до межі. І не знала, як довго ще зможу стримувати себе, боротися з бажанням щосили заволати. Щоб тримати свій голос під контролем, я прошепотіла:
— Ти ж візьмеш мене з собою сьогодні вночі?
— Белло, ти виснажена.
— Ти гадаєш, що я зможу заснути?
Він насупив брови.
— Це експеримент. Я не впевнений, що ми справді зможемо… домовитись. Я не хочу, щоб ти опинилася в епіцентрі.
Наче це пояснення повинно було відбити в мене охоту піти на зустріч.
— Якщо ти не хочеш брати мене з собою, тоді я зателефоную Джейкобу.
Едвардові очі звузились. Це був удар нижче пояса, і я це знала. Але не могла дозволити йому залишити мене осторонь.
Він не відповів. Ми вже дісталися будинку Чарлі. На ґанку світив ліхтар.
— Побачимось нагорі, — пробубоніла я.
Тихенько навшпиньках пройшла коридором. Чарлі заснув просто у вітальні, на софі, що була замала для його габаритів. Він хропів так гучно, що навіть звук бензопили навряд його збудив би.
Я енергійно потрясла його за плече.
— Тату! Чарлі!
Не розплющуючи очей, він щось пробуркотів.
— Я вже вдома. Ти пошкодиш спину, якщо так спатимеш. Вставай, час перелягти в ліжко.
Мені довелось потрясти його ще кілька разів, очей він так і не розплющив, але я домоглася, щоб від підвівся з софи. Я допомогла Чарлі дістатися ліжка, і він, не роздягаючись, завалився зверху на простирадла і знов захропів.