— Приготуйтесь — вони щось від нас приховали.
— Що ти маєш на увазі? — запитала Аліса.
— Ш-ш-ш, — застеріг він і поза її спиною пильно втупився в темряву.
Імпровізоване коло Калленів раптом розширилось і перетворилось на лінію, попереду стояли Джаспер та Еммет. По тому, як Едвард нахилився вперед, хоч і не відійшов од мене, я збагнула, що він волів би бути поряд із ними. Я міцніше стиснула його руку.
Я вдивлялась у ліс і не бачила нічого.
— Чорт забирай, — тихо вилаявся Еммет собі під ніс. — Ви коли-небудь бачили щось подібне?
Есме та Розалія обмінялись здивованими поглядами.
— Що таке? — прошепотіла я так спокійно, як могла. — Я нічого не бачу.
— Зграя збільшилась, — шепнув Едвард мені на вухо.
Хіба я не розповідала йому, що до зграї приєднався Квіл? напружено силкувалась розгледіти в темряві шістьох вовків. Врешті-решт щось блимнуло в чорноті — то були вовчі очі, значно вище, ніж мали бути. Я вже й забула, які вовкулаки високі. Наче коні, тільки з міцними м’язами і хутром, а їхні зуби, гострі як ножі, неможливо не помітити. Але я бачила тільки очі. І я пильно вдивлялась і вдивлялась, і раптом мені спало на думку, що на нас суне більш ніж шість пар очей. Одна, дві, три… Я швидко порахувала про себе пари очей. Двічі.
Їх було десятеро.
— Чарівно, — прошепотів Едвард майже беззвучно.
Карлайл зробив повільний, виважений крок уперед. Це був бережний рух, що мав відновити довіру.
— Ласкаво просимо, — привітав він невидимих вовкулак.
— Дякуємо, — відповів Едвард дивним рівним голосом, і я одразу ж втямила, що це подумки каже Сем, а Едвард озвучує. Я подивилася в очі, що були в самому центрі лінії, вище за інших. Було неможливо вирізнити статуру великого чорного вовка з темряви. Едвард заговорив знову тим самим беземоційним голосом, що належав Сему:
— Ми дивитимемось і слухатимемо, нічого більше. Це все, що ми можемо собі дозволити, щоб не втратити самовладання.
— Це більш ніж достатньо, — відповів Карлайл. — Мій син Джаспер, — він указав рукою туди, де стояв Джаспер, напружений та зосереджений, — має досвід у цій галузі. Він розкаже нам, як б’ються перволітки і як їм можна завдати удару. Я впевнений, ви зможете додати цю інформацію до вашого власного стилю полювання.
— Вони відрізняються від вас? — запитав Едвард за Сема.
Карлайл кивнув.
— Вони всі зовсім юні — кілька місяців після перетворення. Якщо можна так висловитись, ще зовсім діти. Вони не мають ані майстерності, ані стратегії; все, що в них є, — брутальна сила. На сьогодні їхня кількість — двадцять осіб. Десять — для нас, десять — для вас, це не повинно бути складно. Їхня кількість може зменшитись. Перволітки нерідко б’ються між собою.
Примарною лінією вовків прокотилось гуркотіння — низький гортанний звук, що нібито висловлював ентузіазм.
— Якщо необхідно, ми готові взяти на себе більше, ніж нам призначено, — переклав Едвард уже не таким байдужим голосом.
Карлайл усміхнувся.
— Подивимось, як карта ляже.
— Ви знаєте, коли і звідки вони прийдуть?
— Вони спустяться з гір за чотири дні, ближче до полудня. Коли вони наближатимуться, Аліса допоможе нам перехопити їх на підході.
— Дякую за інформацію. Ми пильнуватимемо.
Зітхнувши, вовк опустився на землю і завмер.
Рівно на два удари серця стало тихо, а потім Джаспер зробив крок у порожній простір між вурдалаками та вовкулаками. Його було добре видно, його шкіра вирізнялася в темряві так само яскраво, як і очі вовків. Джаспер кинув на Едварда сторожкий погляд, той кивнув, і Джаспер повернувся спиною до вовкулак. Він зітхнув, було очевидно, що почувається він зовсім не затишно.
— Карлайл має рацію, — Джаспер звертався тільки до нас. Здавалось, що він намагається ігнорувати слухачів позаду нього. — Вони б’ються, наче діти. Ось дві найважливіші речі, які ви повинні запам’ятати. Перша — не дозволяйте їм оповити руки навколо вас, і друга — не демонструйте їм свого бажання миттєво їх убити. До цього вони будуть готові. Що довше ви наступатимете на них з різних боків, продовжуючи двобій, то більше вони будуть спантеличені, то менш ефективно вони реагуватимуть на атаки. Еммете?
Еммет вийшов із шереги, широко посміхаючись.
Джаспер повернувся до північного краю відкритого простору між ворогами-спільниками. Він махнув рукою Емметові.
— Гаразд, Еммет — перший. Він найкращий взірець того, як атакують перволітки.