— Є щось… дивне у тому, як ви тримаєтеся разом, — промовила вона тихо, і чоло над її стурбованими очима вкрилося зморшками. — Він дивиться на тебе, наче… охоронець. Наче от-от кинеться під кулю, щоб урятувати твоє життя.
Я засміялася, але відвела погляд.
— Це погано?
— Ні, — насупилася вона, підбираючи слова. — Просто дивно. Він постійно турбується і пильнує за тобою… Мені здається, що я не до кінця розумію ваші стосунки. Наче між вами є таємниця, про яку мені не відомо…
— По-моєму, ти щось понавигадувала, мамо, — сказала я скоромовкою, аби додати голосу впевненості. Але в животі пробіг холодок. Я забула, як багато моя матір бачить. Її безпосереднє сприйняття світу відсікає все, що відвертає увагу, і проникає просто в істинний стан речей. Раніше це не створювало жодних проблем — тоді між нами не було таємниць.
— Але справа не лише в ньому, — її губи стиснулись, наче на знак оборони. — Якби ти лишень бачила, як ти рухаєшся біля нього.
— Що ти маєш на увазі?
— Те, як ти рухаєшся — переміщуєшся навколо нього, навіть цього не помічаючи. Щойно він ворухнеться, навіть зовсім трохи, ти миттю пристосовуєш своє положення. Наче ви магніти… або між вами сила тяжіння. Ти — ніби… супутник або щось у цьому роді. Ніколи ще такого не бачила.
Вона змовкла й опустила погляд.
— Тільки не говори мені, — піддражнила я її, видавлюючи з себе посмішку, — що ти знову читаєш містику. Чи цього разу наукову фантастику?
Рене злегка почервоніла.
— Ми не про це говоримо.
— Натрапила на щось путнє?
— Так, є одна гарна книжка — але яка різниця. Зараз ми говоримо про тебе.
— Краще б ти читала любовні романи, мамо. Ти ж знаєш, яка ти вразлива.
Вона закопилила губи:
— Я відстала, чи не так?
Якусь мить я не знала, що відповісти. Вона так легко піддавалася чужому впливові! Інколи це було добре, тому що деякі її ідеї були безглуздими. Але мені було боляче від того, що вона так швидко здалася перед моїм буденним жартом, особливо коли цього разу вона мала рацію на всі сто.
Вона поглянула на мене, і я одягла відповідний вираз обличчя.
— Не відстала — просто мама.
Вона засміялася, а потім широким жестом показала на білий пісок, що простягався до синьої води.
— Але цього не достатньо, щоб переїхати до відсталої мами?
Я драматично витерла чоло, а потім вдала, ніби викручую волосся.
— Ти звикнеш до вологості, — пообіцяла вона.
— А ти можеш звикнути до дощу, — відказала я.
Вона жартома тицьнула мене ліктем, а потім узяла за руку і тримала так, поки ми не дійшли до машини.
Окрім переживань за мене, вона здавалася цілком щасливою. Задоволеною. Вона досі дивилася на Філа закоханими очима, і це заспокоювало. Понад всякий сумнів, її життя було повним і радісним. І вона не дуже за мною сумувала, навіть зараз…
Льодяні пальці Едварда гладили мою щоку. Я розплющила очі й заморгала, щоб повернутися до дійсності. Він нахилився і поцілував мене в чоло.
— Ми вже вдома, Спляча Красуне. Час прокидатися.
Ми зупинилися навпроти будинку Чарлі. Світло на ґанку було увімкнене, а поліцейський крузер стояв на під’їзній алеї. Окинувши поглядом будинок, я побачила, що на вікні у вітальні загорнулася фіранка і з-за неї на темний газон впала смужка жовтого світла.
Я зітхнула. Звичайно, Чарлі чекає, щоб накинутися на мене.
— Мої справи дуже кепські? — запитала я.
— Чарлі не збирається тебе сварити, — пообіцяв Едвард голосом, у якому не було й натяку на жарт. — Він сумував за тобою.
Мої очі звузилися від сумніву. Якщо все так, то чому Едвард напружився, наче перед битвою?
У мене була невеличка валізка, але він наполіг, що хоче занести її в дім. Чарлі розчинив перед нами двері.
— Ласкаво прошу додому, дитинко! — загукав Чарлі, ніби справді мав це на увазі. — Як там у Джексонвілі?
— Волого. І багато комах.
— Рене підбивала тебе вступати до Університету Флориди?
— Намагалася. Але я краще воду питиму, аніж її вдихатиму.
Чарлі неохоче глянув на Едварда.
— Ви гарно провели час?
— Так, — невимушено відповів Едвард. — Рене дуже гостинна.
— Це… м-м-м… добре. Радий, що вам сподобалося, — Чарлі відвернувся від Едварда і несподівано пригорнув мене.
— Не вірю своїм очам, — прошепотіла я йому на вухо. Чарлі голосно засміявся.