— Це спірне питання, — відказав він. — На канапі це було б важко зробити.
Він провів по моїх губах своїм холодним як лід язиком.
У мене запаморочилося в голові — дихання так прискорилося, що мені не вистачало повітря.
— Ти передумав? — запитала я, зовсім не дихаючи. Може, він переглянув свої суворі правила. Може, це ліжко значить більше, ніж мені спочатку здалося. Поки я чекала на його відповідь, серце забилося так, що було аж боляче.
Едвард зітхнув і відкотився на інший бік ліжка.
— Не будь смішною, Белло, — сказав він суворо і несхвально — певна річ, він зрозумів, що я мала на увазі. — Я просто хотів продемонструвати переваги ліжка, яке тобі, здається, не до вподоби. Не захоплюйся занадто.
— Запізно, — пробурмотіла я і додала: — А ще мені сподобалося ліжко.
— Це добре, — (я відчула усмішку в його голосі, коли він поцілував мене в чоло). — Мені також.
— Але я все одно вважаю, що воно зайве, — повторила я. — Якщо ми не збираємося занадто захоплюватися, то нащо воно треба?
Він знову зітхнув.
— Белло, я в тисячний раз повторюю — це дуже небезпечно.
— Мені подобається небезпека, — не вгавала я.
— Я знаю, — він сказав це таким сумним голосом, що я одразу зрозуміла — він бачив мотоцикл у гаражі.
— Я скажу тобі, що небезпечно, — промовила я швидко, аби він не встиг переключитися на іншу тему. — Я скоро запалаю, і винний у цьому будеш ти.
Він почав мене відпихати.
— Що ти робиш? — запротестувала я, вчепившись у нього.
— Захищаю тебе від займання. Якщо це для тебе занадто…
— Нічого, я витримаю, — не відступала я.
Він знову впустив мене в свої обійми.
— Вибач, що дав тобі марні сподівання, — сказав він. — Я не хотів, щоб ти почувалася нещасною. Це було негарно.
— Власне, це було дуже, дуже гарно.
Він глибоко вдихнув.
— Ти, мабуть, утомлена. Я мушу дати тобі поспати.
— Ні, не втомлена. Я не проти знову отримати марні сподівання.
— Це погана ідея. Ти не єдина, хто занадто захоплюється.
— Ні, єдина, — буркнула я.
Він хихикнув.
— Ти не уявляєш, про що говориш. Та все одно тобі не вдасться підірвати моє самовладання.
— Я не збираюся за це вибачатися.
— А можна я попрошу вибачення?
— За що?
— Ти розсердилася на мене, пам’ятаєш?
— А, оте.
— Вибач, я був неправий. Коли ти тут, у безпеці, мені набагато легше дивитися на все під правильним кутом, — він сильніше притиснув мене до себе. — Я просто шаленію, коли мені треба тебе полишати. Я більше не їздитиму так далеко. Це того не варте.
Я усміхнулася.
— Ти не знайшов пум?
— Знайшов. Але вони були не варті мого клопоту. І вибач, що змусив Алісу тримати тебе в заручниках. Це була кепська ідея.
— Так, — погодилася я.
— Я більше так не буду.
— Гаразд, — сказала я з легкістю. Він отримав пробачення. — Але «вечірки в піжамах» мають свої переваги… — я пригорнулася до нього й поцілувала його у виїмку над ключицею. — Ти можеш брати мене в заручники, коли заманеться.
— М-м-м, — зітхнув він. — Ловлю тебе на слові.
— То тепер моя черга?
— Твоя черга? — він був збитий із пантелику.
— Вибачатися.
— А за що ти маєш вибачатися?
— Ти хіба не сердишся на мене? — запитала я прямо.
— Ні.
Це прозвучало так, ніби він справді не сердився.
Я відчула, як мої брови зійшлися на переніссі.
— Хіба ти не зустрів Алісу, коли повернувся?
— Зустрів, а що?
— Хіба ти не збираєшся забрати у неї «Порш»?
— Звісно, ні. Це був подарунок.
У цей момент мені закортіло побачити вираз його обличчя. Він сказав це так, ніби я його образила.
— Хіба ти не хочеш знати, що я робила? — запитала я, загнана в кут раптовою відсутністю занепокоєння з його боку.
Я відчула, як він знизав плечима.
— Мене завжди цікавить усе, що ти робиш, але ти не мусиш мені нічого розповідати, якщо сама не захочеш.
— Але я їздила в Ла-Пуш.
— Я знаю.
— І прогуляла школу.
— Я теж.
Я пильно поглянула туди, звідки лунав звук його голосу, і провела пальцями по контурах його обличчя, аби розгадати, який настрій воно зараз виказувало.
— Звідки взялася оця твоя поблажливість? — запитала я рішуче.
Він зітхнув.
— Я вирішив, що ти мала рацію. Моя проблема була зокрема в тому, що я… упереджено ставився до вовкулак, ось у чому. Я намагаюся бути розважливішим і більше довіряти твоїм аргументам. Якщо ти говориш, що це безпечно, я тобі віритиму.