Я зробила ротом глибокий вдих і припинила кусати нижню губу.
— Не храбруйся.
Він закотив очі.
— Поїхали, — мовила я. — Відвезу тебе в лікарню.
Я була впевнена, що зможу сісти за кермо. Принаймні стіни уже стояли на місці.
— У цьому немає потреби, — Джейк закрутив воду, взяв у мене рушника і не туго пов’язав його навколо долоні.
— Чекай, — запротестувала я. — Дай глянути.
Я міцніше вхопилася за стійку, аби не впасти, якщо від вигляду рани мені знову стане зле.
— Ти що, вчилася на медика і ніколи мені про це не розповідала?
— Зараз я так розізлюся, що точно відвезу тебе в лікарню.
Він удав, що страшенно злякався.
— Ні, тільки не це!
— Якщо ти не покажеш мені свою руку, я точно розізлюсь.
Вдихнувши глибоко і повільно, він видихнув одним махом.
— Гаразд.
Він розмотав рушник, і коли я простягнула до нього руку, він поклав на неї свою долоню.
Декілька секунд я просто на неї дивилася. Я навіть перевернула її догори дриґом, хоча точно знала, де він її порізав. Перевернувши долоню назад, я врешті зрозуміла, що грубий довгий рожевий шрам — ото і все, що лишилося від рани.
— Але… у тебе цебеніла кров… так сильно.
Він відсмикнув руку і серйозно на мене подивився.
— На мені все швидко гоїться.
— Не те слово, — пробурмотіла я.
Я на власні очі бачила довгий поріз і кров, що стікала в раковину. Мене аж млоїло від її нудотно-солонуватого запаху. Там треба було накладати шви, а потім би знадобилося декілька днів, щоб рана зарубцювалася, і ще декілька тижнів, поки там би з’явився отакий рожевий рубець, який зараз красувався на його шкірі.
Він посміхнувся і вдарив себе кулаком у груди.
— Забула, що я вовкулака? — а потім подивився на мене довгим-довгим поглядом.
— Так, — нарешті мовила я.
Вираз мого обличчя його розсмішив.
— Я тобі про це розповідав. І ти бачила шрам Пола.
Я похитала головою, не зовсім із ним погоджуючись.
— Це трохи інше — спостерігати процес на власні очі.
Присівши на коліна, я дістала відбілювач із шафки під раковиною. Потім налила трохи на ганчірку і почала драїти підлогу. Різкий запах хлору прогнав із моєї голови рештки запаморочення.
— Давай я помию, — запропонував Джейкоб.
— Ні, я сама. Кинь отой рушник у прання, гаразд?
Упевнившись, що підлога не пахне більше нічим, окрім хлору, я підвелася і вимила з відбілювачем праву половинку раковини. А потім пішла до пральні, що містилася поряд із комірчиною для продуктів, і налила ковпачок відбілювачу в пральну машину, перш ніж її запустити. Джейкоб невдоволено спостерігав за моїми маніпуляціями.
— У тебе нав’язлива ідея з цього приводу? — запитав він, коли я закінчила.
Може, він і правий. Але цього разу принаймні у мене були для неї всі підстави.
— В цьому місці дуже реагують на кров. Впевнена, що ти мене розумієш.
— О-о, — він знову поморщив носа.
— Навіщо змушувати Едварда мучитися? Це ж не легко — отак триматися.
— Ага, ага. Навіщо…
Я відкрила раковину, аби випустити брудну воду.
— Белло, можна тебе дещо запитати?
Я зітхнула.
— Як це — мати найкращим другом вовкулаку?
Питання заскочило мене зненацька. Я голосно розсміялася.
— Тебе це не лякає? — запитав він, перш ніж я встигла відповісти.
— Ні. Коли вовкулака гарно поводиться, — відмітила я, — то краще не буває.
Він розплився в усмішці, блиснувши білющими зубами проти червонувато-смаглявої шкіри.
— Дякую, Белло, — сказав він, а потім схопив мене за руку і стиснув у своїх задушливих обіймах.
Не встигла я оговтатись, як він опустив руки і відійшов.
— Пхе, — покрутив він носом. — Твоє волосся смердить ще більше, ніж твоя кімната.
— Вибач, — пробурмотіла я, раптом зрозумівши, чому так веселився Едвард, подихавши на мене.
— Один із багатьох негативних наслідків твого спілкування з вампірами, хоч і порівняно невеликий, — сказав Джейкоб, здригаючись. — Після них від тебе смердить.
Я подивилася на нього.
— Я погано пахну лише тобі, Джейку.
Він усміхнувся.
— Бувай, Білко.
— Ти йдеш?
— Він чекає, поки я піду. Я чую його надворі.
— А-а.
— Я вийду з чорного входу, — сказав він, а потім завагався. — Стривай-но… а чому б тобі не приїхати сьогодні увечері в Ла-Пуш? Ми палитимемо вогнище. Там буде Емілія, і ти зможеш познайомитися з Кім… А ще я знаю, що Квіл хоче тебе побачити. Він так злиться, що ти все знала раніше за нього!