— Чекай, чекай, розкажи мені все детально і поясни, чого ти очікуєш від мене.
Розказую їй про свої недавні пригоди. Патрісія зацікавлено слухає. Наш діалог природний, інтуїтивний діалог відкритого розуму з відкритим розумом. Про все, чим я завжди прагнула обмінятися з кимось у реальному житті, я спілкуюся з цією шаманкою уві сні. Закінчивши розповідь, питаю:
— У тебе був коли-небудь кіт?
— Ні, тільки в дитинстві у мене був пес, якого я обожнювала, — відповідає вона.
— Ніколи не було котів?
— Я завжди вважала їх надто… зверхніми.
— Ми зверхні? Порівняно зі слухняністю псів, ми мали б вам здаватися незалежними, і це вас гнітить.
— Шкода, я ніколи не розуміла, чому коти не були привітнішими до людей.
— Привітнішими? Уяви, що істоти, призначені тобі служити, замикають тебе в помешканні. Уяви, що ті самі істоти, котрі зобов’язані тобі підкорятися, дозволяють собі тебе каструвати, щоб їх не дратували твої запахи чи твої крики. Уяви, що згодом вони заважають тобі виявляти те, що є твоєю глибокою природою. Коли ти робиш їм ласку, даруючи мертву мишу, тобі навіть ніхто не подякує Уяви, що тебе годують сухим кормом, склад якого тобі невідомий.
— Це подрібнені і змішані рештки. Коров’ячі кістки, свинячі очі, баранячі хрящі, соя, мука і навіть іноді стружка, — визнає вона.
— Тим паче! Уяви, Патрісіє, коли тебе позбавляють задоволення їсти справжню їжу і мати сексуальні бажання, тобі нав’язують господаря, ім’я, місце. А вам ми здаємося зверхніми! Я вважаю, що ми не настільки злопам’ятні до істот, зобов’язаних нам служити.
— А хто вам сказав, що люди зобов’язані вам служити?
— Але ж вони наші… слуги.
— Ні.
— Перепрошую?
— Більшість людей вважають себе вашими господарями і вашими господинями.
Мені не почулося?
— Але вони…
— Я думаю, що жоден вид тварин вид не має права володіти іншим видом. Земля належить однаковою мірою всім формам життя, тваринним чи рослинним, які її населяють. І жоден вид об’єктивно не має права оголошувати себе «вищим, ніж інші». Ні люди, ні коти.
— Визнай хоча б, Патрісіє, що люди не такі витончені, як коти. Вони помічають так мало речей. У них атрофовані відчуття. Вони не бачать вночі.
— Це правда. Вони бачать лише обмежений спектр кольорів. Не чують ультразвуків. Не вловлюють магнетичні поля чи переміщення енергії.
— Так. Саме так.
— Але це не означає, що ми нижчі, це тільки означає, що ми інші. Справді, у моєму розумі всі тваринні види доповнюють один одного, звідси моє постійне захоплення надзвичайним біорозмаїттям цієї планети. Ці тисячі різноманітних видів комах, ссавців, птахів, риб, рослин є для мене тим, що найважливіше зберегти.
— Якщо ми не діятимемо разом, люди і коти, біорозмаїття значно скоротиться. Щури знищать види, які видаватимуться їм конкурентами. Тому, будь ласка, Патрісіє, оскільки нам вдалося порозмовляти, поясни нинішню ситуацію своїм побратимам, щоб нам разом вдалося врятувати те, що може бути врятованим.
Патрісія погоджується і обіцяє взятися до діла відразу як прокинеться.
Решту ночі я провела з солодким почуттям виконаного обов’язку.
Нарешті.
26. Лісова дипломатія
Коли розплющую очі, Піфагор сидить навпроти мене. І уважно на мене дивиться.
— Мені вдалося! Я знайшла перехідник, я розмовляла з жінкою. Все їй розповіла.
Він, здається, не здивований, далі вилизує лапу.
— Я знаю, — каже. — Тут усі про це говорять.
— Патрісія прийшла?
— Так.
— І передала мої вказівки?
— Майже.
— Майже?
— Твоя Патрісія здатна контактувати з розумом тварин, та, на жаль, у неї комунікативні проблеми зі своїми одноплемінниками.
Він веде мене до місця, звідки я можу побачити Патрісію.
Це вона. На ній барвистий одяг з пір’ям. Її тіло вкрите брязкітливою біжутерією. Але коли вона відкриває рота, звідти не долинає жодного звуку.
— Вона німа, — пояснює мені Піфагор.
— Не розумію, — кажу. — У світі розумів вона…
— Вона розвинула дар спілкування у світі розумів саме тому, що не може спілкуватися у світі людей. Це називається «компенсація». У їхньому світі вона має свою функцію…
— Шаманка.
— Я б сказав — чаклунка. Подивився в інтернеті, що про неї говорять. Вона наче божевільна Нового часу, яка живе сама у порожньому будинку. Вона глухоніма. Люди приходять до неї і просять поворожити, прочитати їхнє майбутнє з долоні. Вона контактує з ними за допомогою письма. Але кажуть, що вона неодноразово потрапляла до психіатричної лікарні, а також було кілька скарг на неї за шахрайство.