Выбрать главу

Вони знайшли народного комiсара у пильному шлемi i той видав свiдоцтво, на якому власноруч намалював серпа та клавця (печаток ще не зробили - пояснив вiн). Швидко зробили обручки з кайданiв, що їх зняли зi звiльнених полiтв'язнiв.

– Служимо трудовому народовi! - сказали закоханi i побiгли займатися сексом.

© Олександра Шелковенко

14 березня 2009

Тигриця

Знiмальна група програми "Вести" йшла усурiйською тайгою. Навколо було тихо - тiльки вiтер шелестiв голками смерек.

Раптом з-поза кущiв вистрибнув тигр i зiбрався з'їсти журналiстiв. Звiр облизувався, готуючись до обiду.

З-за дерева вийшов прем'єр-мiнiстр Російської Федерації i вистрiлив у тигра транквiлiзатором зi спецiальної рушницi. Тигр впав i заснув.

– Спасибо тебе, батюшка! - зрадiли врятованi журналiсти i впали на колiна.

Прем'єр пiдiйшов до жертви.

– Хороший тигр, - сказав вiн. - Красивый.

– Это тигрица, - виправив лiсничий, що випадково проходив поруч.

– А чего она на людей кидается? - поцiкавився прем'єр.

– От любви, - потиснув плечима хазяїн тайги.

– Как так, от любви?

– Дык у них ведь сейчас брачный сезон, - пояснив лiсничий, - А мужиков-тигров-то и нет, не хватает. Исчезающий вид... Вот самки и едят кого не попадя, от злобы.

– Это правда... - сказав прем'єр. - Женщинам нужна любовь. Без любви женщина - тигр.

Вiн сiв на пiнь i задумався. Потiм рiзко встав. Видко, прийняв якесь рiшення.

– Оставьте-ка меня на едине, - наказав вiн пiдданим. - Тут дело государственное.

Журналiсти, лiсничий i охорона слухняно залишили галявину. Вони знали - так треба для Вiтчизни.

Прем'єр залишився вiч-на-вiч з тигрицею. Та мiцно спала. Гарна, молоденька. Прем'єр лiг поруч. Вiн обiйняв її i поцiлував у губи. Тигриця задоволенно замуркала. Прем'єр поцiлував знов, тогкаючись язиком могутнiх кликiв. Крiзь сон, тигриця вiдповiла на поцiлунок. Йї великий шершавий язик зустрiвся з язиком прем'єра. Лапа нiжно обiйняла чоловiка. Так вони лежали поруч, вкриваючи одне одне поцiлунками.

Тигриця задоволенно дихала. Прем'єр вiдчув, що вона хоче бiльшого. Вiн звiльнився вiд її лапи, став на четвереньки i почав цiлувати тигрячий живiт. Нiжно-нiжно. Вiн знав: живiт - найерогеннiша частина тигрячого тiла.

– Урррррррррр, - задоволенно простогнала сонна тигриця.

Вона обiйняла голову прем'єра. Нiби хотiла сказати: "Ще! Швидше! Нiжнiше! Не залишай мене!"

І прем'єр не залишив.

Мудрий i добрий, вiн швидко розiбрався у тигрячiй анатомiї...

Далi був шторм, порив, буря. Тигриця стогнала вiд насолоди.

– Уррррррррррррррррр......... Рррррррррррррр....... - казала вона, не прокидаючись.

Стогнав i прем'єр. Нiколи ще не було йому так добре......

Втомлений, вiн обiйняв тигрицю i заснув поруч з нею.................

Вiн прокинувся за кiлька годин. Тигриця ще спала.

– Эй, выходите! - гукнув вiн пiдлеглим.

Журналiсти i лiсничий вийшли з-за дерева. За ними поспiшала охорона.

– Всё, возвращаемся в Москву! - сказав прем'єр.

Потiм востаннє схилився над тигрицею.

– До свидания, - сказав прем'єр i поцiливав її у щоку.

© Саша Шло

14 березня 2009

Памяти замученных сестёр

Уверена, что Авель был сестрой,

Что пала женщина от рук убийцы-брата,

Что женщина-Христос была распята,

И кровью этой вспоен "Домострой".

(ТАТЬЯНА ПУТИНЦЕВА )

Уверена, что Бабель был сестрой, Что пала от руки енкаведистов - Патриархальных мачо и сексистов, Что с женщиной вели незримый бой. Мне кажется, был женщиной Эйнштейн, (Чтоб спрятаться, носил усы и шляпу). Мужскими шовинистами Гестапо Не от того ли прогнан был взашей? Я знаю, Пушкин женщиною был - За это её дар так злобно гнали, И пламя для потехи раздували. За это и Дантес её убил. Коперник, Моцарт, Лермонтов, Толстой- Всё женщины, замученные сёстры. Вопрос стоит, увы, предельно остро: Все - на борьбу с жестокостью мужской!

(с) Александра Шелковенко

14 березня 2009

Кохатися..... (оповідання без іменників)

Мені сказали: російська мова - іменникова, а українська - дієсліва. Тож написала оповідання без іменників. Щоб було по-Українськи!

Кохатися.....

Вже темно.

Вона i вiн стоять поруч. Обiймаються.

Вона цiлує його, а вiн - її.

Повiльно роздягають одне одне.

Вона вiдчуває, що вiн хвилюється.

– Не бiйся, - каже. - Я знаю, що це в тебе - вперше.

Вiн соромиться.

Вона сiдає бiля нього, обiймає.

Нiжно пестить.

Вiн збуджується.

Вона прискорює.

Вiн починає тихо стогнати.

– Йди до мене, - каже вона i лягає.

Вiн лягає зверху.

Довго не може увiйти усередину.

Справдi, недосвiчений, - думає вона.

– Дай я, - каже.

Вона направляє його, куди треба. Вводить сама.

Вiн рухається рiзко, нервово.

– Повiльнiше, - каже вона. - Нiжнiше...

Вiн пiдкоряється.

– Ось так краще.

Вiн входить i виходить. І входить знову. Мiцно, але не поспiшаючи.

– Який вiн в тебе великий, твердий! - шепоче вона.

Той радiє.

Вiн хоче... вiн мрiє її задовiльнити. Бо вiн кохає її!

Так! Кохає!

Вiн зробить так, як вона хоче... Хай лише скаже!

Та вона й каже...

Вiн слухається...

Це приємно... Боже, як же ж це приємно...

– Давай! Сильнiше! Швидше! Тепер вже можна швидше! Не бiйся! Так! Так!!! Так....... Таааааааак..............................

................

Вони вiдпочивають.

Раптом вона помiчає, що вiн плаче.

– Чом ти плачеш, дурненький? - питає.

– Це було якось... не знаю... надзвичайно... несподiвано...

– Так... - каже вона. - Так....

– Тобi сподобалось?

– Дуже...

– Правда сподобалось?

– Правда... Ти мене задовiльнив...

– Ти все ще кохаєш мене?

– Кохаю! Звiсно ж, кохаю!

А навколо тихо-тихо... Тихо i зоряно...

(c) Сандра Шелковенко 

14 березня 2009

Смажена картопля

Хвеська поставила смажити картоплю. Маркіян підійшов ззаду, обійняв. Притулився. Такий теплий! Підставила шию під поцілунки. Маркіян цілував гаряче, палко. Хвеська відчула на грудях міцні долоні. Міцні, але ж... ніжні. О, як вони розпалюють, оті дотики! Оті поцілунки!

Попою Хвеська відчула, як напружився попід бруками маркіянів прутень. Як списо козацьке!

Вона повернулася і поцілувала Маркіяна. У губи.

Той не міг більше стримуватись. Наче збожеволів!

Швидко почав роздягати Хвеську.

– Стій... не на кухні ж... - сміялася та.

Та він не слухав!

Розстібнув халата і вкривав цілунками шию, живіт, груди... Ліфчик впав на підлогу. За ним - трусики.

Маркіян цілував і цілував.

"незручно ж мені стоячи..." - подумала Хвеська.

Маркіян наче прочитав думки.

Взяв Хвеську у сильні чоловічі руки та й посадив не стіл.

"О, які сильні м'язи!" - подумала Хвеська.

Маркіян розвів їй ноги й припав губами до розкішниці.

Гарячі поцілунки вкрили клітор.

– О! - вирвалося в Хвеськи.

Маркіян не зупинявся. Ловкий палець увійшов до розкішниці. Потім ще один.

Хвеська заплющила очі.