В моєму ліжку.
ГРАЦІАНО
Як? Хіба ж то влітку
Дороги лагодити є потреба,
Коли й без того ними можна їздить?
Невже у нас обох на голові
Повиростали роги, хоч іще
Ми їх не заслужили?
ПОРЦІЯ
Я прошу,
Не говоріть так грубо. Ви усі
Здивовані? Ось маєте листа.
Його ви прочитайте на дозвіллі,
Він з Падуї, від доктора Белларйо.
Він скаже вам, що Порція була
Тим доктором; писарчуком — Нерісса.
Лоренцо вам посвідчить, що і я
Поїхала відразу після вас
Із дому, а допіру повернулась
І ще не входила в будинок. Вас
Вітаю я, Антоніо! Я маю
Для вас такі звістки, що ви на них
Не сподіваєтеся зовсім. Прошу.
Ось розпечатайте цього листа:
У ньому сповіщають вам, що три
Найкращі ваші кораблі неждано
Із вантажем багатим прибули
До гавані. А як цей лист мені
До рук потрапив, я того, синьйоре,
Не можу пояснить.
АНТОНІО
Я онімів.
БАССАНІО
Ви доктором були, і я не зміг
Впізнати вас?
ГРАЦІАНО
А ти — писарчуком,
Що хтів мені наставить роги?
НЕРІССА
Так.
Але писарчуку зробить того
Не пощастить: адже ніколи він
Не перетвориться на чоловіка!
БАССАНІО
Мій докторе чарівний, ви зі мною
Віднині поділятимете ложе,
Якщо я виїду, ту нічку спати
Ви будете з дружиною моєю.
АНТОНІО
Синьйоро мила, ви мені дали
Життя і засоби до нього; я
З листа довідався, що увійшли
І справді кораблі мої у гавань.
ПОРЦІЯ
(до Лоренцо)
Як поживаєте? Мій писарчук
Привіз і вам щасливу звістку.
НЕРІССА
Так,
І я віддам її вам безкоштовно.
Я вам і Джессіці передаю
Цей дарчий лист, що ним єврей багатий
Вам заповів усе своє майно
По смерті.
ЛОРЕНЦО
О синьйори чарівні!
Посипали ви манною із неба
На шлях голодним людям.
ПОРЦІЯ
Вже світає.
Ручуся я, проте, що до кінця
Ви не збагнули ще того, що сталось.
Зайдімо ж до господи; там, прошу,
Ви запитаннями навперебій
Нас зможете закидати, а ми
На все як слід відповісти вам раді.
ГРАЦІАНО
Гаразд! Хай так! Ось перше запитання:
Нехай Нерісса висловить бажання,
Хоч ніч скінчилася і вже світає,
Чи зараз спать лягти вона бажає,
Чи ждатиме до завтрашньої ночі?
А щодо мене — більш за все я хочу,
Щоб цей щасливий день, як ніч, був темний
Й лежав зі мною писарчук приємний!
Я ж все життя, оскільки стане сили,
Цей перстень берегтиму до могили!
Виходять.
Комедія помилок
Солін, князь Ефеський
Егеон, купець із Сіракуз
Антіфол Ефеський, Антіфол Сіракузький, брати-близнята, сини Егеона та Емілії, але незнайомі один з одним
Дроміо Ефеський, Дроміо Сіракузький брати-близнята, слуги обох Антіфолів
Балтазар, купець
Анджело, золотар
Перший купець, друг Антіфола Сіракузького
Другий купець, кредитор Анджело
Пінч, шкільний вчитель
Адріана, дружина Антіфола Ефеського
Люціана, її сестра
Емілія, дружина Егеона, абатиса монастиря в Ефесі
Люція, cлужниця Адріани
Куртизанка
Тюремник, стражники, почет і слуги
Місце дії — Ефес.
Зала в палаці князя.
Входять князь, Егеон, тюремник, стражники та почет.
ЕГЕОН
Не зволікай. Суди мене, Соліне,
І вироком скінчи мої боління.
КНЯЗЬ
Не захищайся, купче сіракузький.
Чиню я безсторонньо і нізащо
Законів не порушу. З ворожнечі
І розбрату постала та образа,
Якої нам завдав ваш лютий князь,
Повівшись круто з нашими купцями,
Людьми статечними. Сердегам злота
Забракло викупить своє життя.
Тоді його указ жорстокий був
Їх кров’ю скріплений. Із дня того
Ми співчуття утратили й до вас.
Коли смертельні почалися чвари,
Ми ухвалили на старійшин раді
Порвати всі стосунки торговельні
Між нашими ворожими містами.
Ще більш: коли уродженець Ефеса
У Сіракузах з’явиться на ринку,
І, навпаки, як сіракузець раптом
До гавані Ефеської причалить, —
То вмерти мусить, а його добро
У князя власність зразу переходить.
Якщо він тисячі не сплатить марок
І голови не викупить своєї.
Твоє ж майно, хоч як його цінуй,
Не варте й сотні марок; через те —