Змінився ти в душі, як я; авжеж!
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ
Ні, пане, й тілом я змінився теж.
АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ
Але ж на взір ти зовсім не змінився.
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ
Ба ні! На мавпу я перетворився.
ЛЮЦІАНА
В осла ти обернувсь, як хочеш знати.
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ
Еге ж! Вона ладна мене сідлати,
І я вже прагну скуштувать трави.
Так, я осел, — сказали правду ви.
А ні — то я давно її впізнав би
Так, як вона мене, — і вам сказав би.
АДРІАНА
Доволі! Я не хочу, як дитина,
Рукою очі закривать і плакать,
В той час як муж мій і його слуга
Із сліз моїх глузують. Отже, пане,
Чекає нас обід, ходім. Ти ж, Дромйо,
Повинен вартувати коло брами.
Мій мужу, нині будем нагорі
Обідать ми, і я тебе примушу
Признатись в тисячі твоїх гріхів.
Гей, хлопче, як спитає хто, де пан,
То скажеш, що обідає в гостях.
Нікого не впускай. Ходімо, сестро.
Пильнуй же браму, Дроміо, як слід.
АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ (вбік)
Я на землі, у пеклі чи в раю?
Я сплю чи ні? Чи розум я втрачаю?
Мене тут знають, — я ж себе не знаю!
Що ж, буду з ними заодно, — і все.
Мене хай доля в цей туман несе!
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ
(до Антіфола)
Накажете під брамою стояти?
АДРІАНА
Й нікого не повинен ти впускати;
А ні — то дам ляща, щоб не забув.
ЛЮЦІАНА
Ходім; обідній час давно минув.
Виходять.
Перед домом Антіфола Ефеського.
Входять Антіфол Ефеський, Дроміо Ефеський, Анджелота, Балтазар.
АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ
Синьйоре добрий Анджело, прошу вас
З халепи виручіть: моя дружина
Лютує, тільки запізнюсь. Скажіть їй,
Що я барився тут, в крамниці вашій, —
Дививсь, як роблять ланцюга для неї,
Якого ви принесете нам завтра.
Оцей шахрай мені в обличчя бреше,
Що я відлупцював його на ринку,
Що марок тисячу із нього правив,
Що зрікся власної дружини й дому.
Ану скажи, навіщо ти, п’янюго,
Молов таке? Ану кажи, навіщо?
ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ
Ну й кажіть, що вам завгодно, а я добре знаю,
Що мене налупцювали: я те відчуваю.
Будь пергамент моя спина й ваш кулак — чорнило,
Ви спізнали б друкування, що самі вчинили.
АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ
Я давно спізнав: осел ти!
ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ
Ну, то — звісна річ,
Бо терплю те друкування я і день і ніч.
А якби хвицнув, побитий, вам віддавши здачі,
Ви б не бились, пам’ятавши копита ослячі.
АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ
Що, синьйоре Балтазаре, в вас на серці гніт?
Може, смуток вам розвіє щирий мій обід?
БАЛТАЗАР
Лиш гостинність мене вабить, — я не м’ясоїд.
АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ
Риба й м’ясо, мій синьйоре, необхідні всюди,
Бо гостинністю самою ситий гість не буде.
БАЛТАЗАР
Добру чарку та закуску ставить і мужва.
АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ
А гостинність? Хіба шкода? То ж самі слова!
БАЛТАЗАР
Хай наїдки будуть скромні, а бенкет — гучний.
АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ
Де скупий господар дому, там і гість сумний.
Хоч мій стіл і не розкішний, радістю вас втішу.
Десь бува й гучніша учта, тільки не щиріша!
Що? Замкнулись? Одчиняйте! Ну ж і челядь!
Де ти?
ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ
Гов! Брігітто, Мод, Цедільє, Джін і ти,
Джільєтто!
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ (з дому)
Дурню, йолопе, лайдаче! Ох же й ловелас!
Десять дівок для утіхи кличе водночас.
Не пущу я баламута навіть на поріг, —
Ти й з одною б запальною впоратись не зміг!
ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ
Бевзю! Таж чека господар тут, біля порога.
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ (з дому)
Хай іде, відкіль явився, бо застудить ноги.
АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ
Хто там бевка так зухвало? Відчиняй, лайдаче!
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ (з дому)
А чого сюди прийшли ви? Хто вас тут не бачив?
АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ
Як чого? Пора ж обідать. Ми давно голодні.
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ (з дому)
То прийдіть, коли запросять, тільки не сьогодні.
АНТІФОЛ ЕФЕСЬКИЙ
Ні, це пень якийсь при дверях! Як же тебе звати?
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ (з дому)
Дроміо — одвірний пана, коли хочеш знати.
ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ
Вкрав ім’я моє, шахраю, заодно — й посаду, —
Тільки з того невелику матимеш розраду.
От би вранці став ти мною, то зробив би ласку:
Власне ймення замінив би ти на сіна в’язку.
ЛЮЦІЯ (з дому)
Хто там грима за дверима?
Дроміо, агов!
ДРОМІО ЕФЕСЬКИЙ
То — господар.
Гей, впустіте.