АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ
А яке в неї обличчя?
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ
Чорне, як мої черевики, тільки не таке чисте. Бо вона, нівроку їй, так пітніє, що її грязюкою можна забруднитися аж по самісінькі кісточки.
АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ
Ну, цю хибу легко виправити водою.
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ
Ні, пане, то вже від природи: всесвітній потоп і той не зарадить.
АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ
Як її звати?
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ
Емілі, пане; але й цілої мил і замало для того, щоб зміряти її від стегна до стегна.
АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ
Виходить, що вона така широка?
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ
Від голови до ступні в неї стільки, як від стегна до стегна: не баба, а глобус; на ній можна відшукати всі країни.
АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ
На якій же частині її тіла Ірландія?
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ
Звісно, пане, на задній, — на м’якому місці; я пізнав це по дрягві.
АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ
А де в неї Шотландія?
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ
Я відкрив її по неродючості: на долоні.
АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ
А де в неї Франція?
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ
На лобі, що воює проти власного волосся, яке наступає на нього.
АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ
А де в неї Англія?
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ
Я шукав скрізь крейдяних круч, але нічого білого на ній не знайшов; проте, я гадаю, що Англія міститься в неї на підборідді, якщо взяти до уваги солону рідину, що тече між Францією та підборіддям.
АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ
А де в неї Іспанія?
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ
Правду кажучи, Іспанії я не помітив, але я відчував іспанський пал у її диханні.
АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ
А де в неї Америка й обидві Індії?
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ
О пане, на носі, прикрашеному згори й донизу рубінами, карбункулами й сапфірами, що розсипав усі свої скарби під гарячим подихом Іспанії, яка вислала цілі армади кораблів, щоб навантажитись у неї під носом.
АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ
А де ж у неї міститься Бельгія й Нідерландські низькодоли?
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ
О пане, так низько я не заглядав! І уявіть собі, ця невмивака-невтирака, ця відьма об’явила свої права на мене; називала мене Дроміо; заприсягалася, що я заручений з нею; розказала мої прикмети: цятка на плечі, родимка на шиї, велика бородавка на лівій руці, та так, що я, охоплений жахом, утік від неї, як від чаклунки.
Щоб не з віри в мене груди та не з криці серце,
Мусив би на кухні в неї терти сіль із перцем.
АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ
Біжи скоріш до гавані, й коли
Там дме від берега погожий вітер, —
Не хочу я лишатись тут до ночі.
Як знайдеш корабель, що вирушає
Ще нині в море, то приходь на ринок
Сказать мені. Я там гуляти буду.
Як всі тут знають нас, а ми — нікого,
То краще нам збиратися в дорогу.
ДРОМІО СІРАКУЗЬКИЙ
Як з жахом всяк тікає від ведмедів,
Так дремену я від моєї леді!
(Виходить)
АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ
Здається, тут живуть лише чаклунки;
Тому давно вже час тікати звідси.
Тієї, що мене назвала мужем,
Не можу я без жаху уявити
Собі жоною; а її сестра —
Така прекрасна, мила й чарівна,
Така розумна й втішна у розмові, —
До того спричинилася, що я
Себе самого майже зрадив. Отже,
Щоб не завдать собі самому горя,
Замкну свій слух для співів діви моря!
Входить Анджело з ланцюгом.
АНДЖЕЛО
Пан Антіфол?
АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ
Так, це моє ім’я.
АНДЖЕЛО
Я знаю й сам, мій пане. Ось ланцюг ваш.
Я думав, вас застану в «Дикобразі»,
Але ланцюг іще не був готовий,
І я спізнивсь.
АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ
А що з цим ланцюгом
Накажете мені робити?
АНДЖЕЛО
Все,
Що схочете: він зроблений для вас.
АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ
Для мене, пане? Я не замовляв!
АНДЖЕЛО
Не раз, не два, разів, мабуть, із двадцять.
Вертайтеся ж додому і потіште
Дружину подарунком; я зайду
Увечері до вас і з вас одержу
Мені належні гроші за ланцюг.
АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ
Прошу вас, пане, взяти гроші зараз,
А ні — то втратите й ланцюг, і гроші.
АНДЖЕЛО
Жартуєте, мій пане! Ну, бувайте! (Виходить)
АНТІФОЛ СІРАКУЗЬКИЙ
Не розумію, що це означає;
Все ж думаю, що в світі не буває
Десь простака, який би від такого
Відмовився дарунка дорогого.
Тут, мабуть, люди тільки розкошують,
Бо золото на вулицях дарують.
Тепер — на ринок! Дроміо діждатись
І якнайшвидше звідси забиратись!