М’ЯЛОУ
Небоже, Абрагаме Нікчеме, чи ти здатен покохати її?
НІКЧЕМ
Гадаю, що здатен. Я зроблю все, що повинен зробити розважний чоловік.
ЕВАНС
О небешні швяті обох штатей! Ви повинні шкажати твердо, чи жможете вишловити швої почуття до тієї дівчини.
М’ЯЛОУ
Авжеж, твердо сказати, чи ти одружився б із тією дівчиною, якби дістав за нею добрий посаг?
НІКЧЕМ
Я зроблю навіть більше, якщо ви захочете, дядьку. Зроблю геть усе в розумних межах.
М’ЯЛОУ
Та ні, зрозумій же мене, любий небоже. Я хочу тебе одружити з тією дівчиною задля твоєї втіхи. Але питаю, чи ти здатен покохати її?
НІКЧЕМ
Принаймні я одружуся з нею, сер, якщо ваша воля. І коли спершу наше з нею кохання не йтиме по висхідній, то потім, як ми станемо чоловіком і жінкою і ближче приглянемось одне до одного, воно, з Божою допомогою, піде по нисхідній. Бо як когось уже ближче знаєш, то нащо дуріти від кохання? Але як ви кажете мені одружитись, то я одружуся. Я вирішив уперто і ригорично.
ЕВАНС
Добра відповідь. Тобто не жовшім, ви, мабуть, хотіли, шкажати «твердо і категорично». Але ваш намір добрий.
М’ЯЛОУ
Авжеж, мені також здається, що в мого небожа є намір.
НІКЧЕМ
Так, є, хай мене повісять, коли нема!
Входить Анна Пейдж.
М’ЯЛОУ
А ось і чарівна панна. (Кланяється) Задля вас я хотів би бути молодим, панночко!
АННА
Обід подано. Батько просить вас до столу.
М’ЯЛОУ
Я до його послуг, чарівна панно.
ЕВАНС
Хвалити Бога! Я не можу пропуштити передобідньої молитви.
М’ялоу і Еванс виходять.
АННА
Прошу ласкаво, заходьте, сер.
НІКЧЕМ
Ні, щиро вам дякую. Мені й тут добре.
АННА
Але ж на вас чекають з обідом, сер.
НІКЧЕМ
Я не голодний, дякую вам від щирого серця. (До Бевза) Хоч ти й мій служник, але піди прислужи за обідом моєму дядькові М’ялоу.
Бевз виходить.
Атож, інколи й мирові судді вдаються до послуг чужої челяді. В мене тільки троє служників та ще один паж. Що вдієш! Поки мати жива, доводиться обмежувати себе, жити, як усі бідні аристократи.
АННА
Я не піду без вас, сер. Ніхто не сяде до столу, поки вас не буде.
НІКЧЕМ
Слово честі, мені не хочеться їсти. Але дякую вам так, наче я вже пообідав.
АННА
Благаю вас, сер, заходьте.
НІКЧЕМ
Дякую вам, я краще погуляю тут. Я недавно забив собі ногу, коли змагався шпагою і кинджалом з одним учителем фехтування. Хто програє, мав з ’їсти цілу миску тушкованих слив. І, слово честі, відтоді я не витримую навіть духу гарячої їжі. Де це так собаки валують? Може, в місто привели ведмедів?
АННА Мабуть, привели, сер. Я десь чула таке.
НІКЧЕМ
Мені подобається ця розвага. Ій-богу, ніхто в цілій Англії стільки не закладався на цькуванні ведмедів, як я. А ви? Мабуть, вам страшно, як ведмедя спускають з ланцюга?
АННА Страшно, звичайно.
НІКЧЕМ
А мені їсти не давай, аби тільки поглянути, як цькують ведмедя. Я разів із двадцять бачив, як спускали з ланцюга славетного Секерсона, навіть смикав за ланцюг. А жінки репетували й верещали як скажені. Жінки справді-таки не зносять ведмедів, бо то гидкі, неоковирні тварини.
Там само.
Входять Г’ю, Еванс і Бевз.
ЕВАНС
Мерщій біжи й рожпитайся, де дім доктора Каюша. Там ти жнайдеш таку шобі пані Шпритлі, що в нього жа няньку, чи жа доглядачку, чи жа куховарку, чи жа пралю, чи жа підмітачку.
БЕВЗ
Добре, пане.
ЕВАНС
А далі буде ще краще. Віддати їй чього лишта, бо та жінка ближька жнайома панни Пейдж, і я пишу їй, щоб вона жамовила шлово жа твого пана. Ну біжи, а я ж божою лашкою іду дообідувати. Жараж подадуть шир і яблука.
Виходять.
Кімната в заїзді «Підв’язка».
Входять Фальстаф, Бардольф, Нім, Пістоль, Робін і господар заїзду.
ФАЛЬСТАФ
Слухай-но, шановний господарю!
ГОСПОДАР
Що так, голубе? Скажи своє вчене, мудре слово!
ФАЛЬСТАФ
Не жартуй, шановний господарю. Я мушу розпустити трохи свого почту.
ГОСПОДАР
Розпускай, прекрасний Геркулесе! Жени їх до біса, хай розбігаються, мов пацюки.
ФАЛЬСТАФ
Адже я маю всього десять фунтів на тиждень.
ГОСПОДАР
Ох ти кесарю Цезарю, царю-злидарю! Ну гаразд, я заберу в тебе Бардольфа, він буде в мене наливати пиво й затикати барило. Це тебе влаштує, хоробрий Гекторе?
ФАЛЬСТАФ
Зроби таку ласку, шановний господарю.