КАЮС
Однаково, про кого він дбай. Ти сам казав мені, що Анна Пейдж буде мій. Диябль! Я хочу вбивай той велебний шахрай! Я буду брати секундант господар заїзду «Підв’язка». Диябль! Анна Пейдж буде мій.
СПРИТЛІ
Пане, таж дівчина любить вас. Усе буде гаразд. А люди нехай собі кажуть, що хочуть.
КАЮС
Довбен, ходи за мною до королівський двір. Диябль! Якщо я не буду мати панна Пейдж, ти будеш летів звідси у двері голова вперед. Ходи за мною!
Каюс і Довбен виходять.
СПРИТЛІ
Дулю ти матимеш, а не панну Пейдж. Я знаю, кому віддане її серце. Жодна жінка у Віндзорі не знає Анни так, як я, і вона, слава Богу, нікого так не слухається, як мене.
ФЕНТОН (за лаштунками) Агов, є хтось удома?
СПРИТЛІ
Хто там? Заходьте, будь ласка!
Входить Фентон.
ФЕНТОН
Добрий день, тітонько Спритлі! Як почуваєте себе?
СПРИТЛІ
Дякую, сер, добре. Де ж би я погано почувала себе, коли моїм здоров’ям цікавиться ваша милість.
ФЕНТОН
Що нового? Як мається прекрасна панна Анна?
СПРИТЛІ
Ваша правда, сер, вона і прекрасна, і чесна, і ласкава дівчина. І, скажу щиро, прихильна до вас, слава Богу.
ФЕНТОН
То ви гадаєте, що мої справи непогані? Не марні мої залицяння?
СПРИТЛІ
Що ж, сер, усе в руках Господніх. Та однаково можу заприсягтись на Біблії, що вона вас кохає. У вашої милості є родимка над оком?
ФЕНТОН
Ну, є, то й що?
СПРИТЛІ
Та багато чого. Анна дуже весела дівчина, такої світ не бачив. Але голову даю на відруб, що чесна. Ми якось цілу годину гомоніли з нею про ту родимку. Ох, ні з ким так не насмієшся, як із Анною! Хоч сама вона більше сумна й малахолічна. Може, й за вами, сер, тужить.
ФЕНТОН
Я сьогодні ж таки побачуся з нею. Ось вам гроші. Тільки помагайте мені. Якщо побачите її раніше, то не забудьте нагадати про мене.
СПРИТЛІ
Нагадати про вас? Неодмінно нагадаю, будьте певні! А коли ми знов зустрінемося, то я ще більше розповім вашій милості, і про вашу родимку, і про решту залицяльників нашої любої Анни.
ФЕНТОН
Ну добре, прощавайте, я тепер дуже поспішаю. (Виходить)
СПРИТЛІ
Прощавайте, ваша милість. Ось хто справжній джентльмен! Та Анна його не любить. Я ж бо не згірше за інших знаю, що в неї на серці. А хай їм усім! Що я мала зробити? Геть забула! (Виходить)
Перед домом Пейджа.
Входить пані Пейдж із листом.
ПАНІ ПЕЙДЖ
Ти диви! Я не отримувала любовних листів, коли була в розповні молодості й краси, а тепер мені їх шлють! Ану, що тут написано?! (Читає) «Не питайте в розуму, чому я вас кохаю, бо хоч розум добрий лікар для кохання, воно не бере його собі в порадники. Ви вже не молоді, та й я не молодий — оце й підстава для взаємного почуття. Ви веселі, і я веселий, ха-ха! Це ще більше притягає нас взаємно. Ви любите винце, і я люблю — чого ще треба для взаємності? Хай це буде, пані Пейдж, запорукою того, що я кохаю вас, якщо не досить слова вояка. Я не прошу: зглянься наді мною, бо така мова не личить воякові, я прошу: кохай мене.
Повір,
Я рицар твій,
Що в будь-якій
Пригоді злій
Помчить як стій
За тебе в бій.
Джон Фальстаф».
Ох ти ж, Іроде іудейський! Ох безбожний, розпусний світе! Старе луб’я, що от-от розсиплеться в порох, а корчить із себе молодого джигуна! Що я, в біса, такого нерозважного вчинила, що цей фламандський п’янюга насмів так писати мені? Таж він і трьох разів не був у моєму товаристві. Що він такого міг від мене почути? Господи, та я ж не була при ньому ні надто грайлива, ні надто весела. Ій-богу, я подам у парламент петицію, щоб витруїли весь чоловічий рід! Яку б йому придумати помсту? Не я буду, коли не помщуся, присягаюся тим пудингом, що ним він напхав своє черево за моїм столом!
Входить пані Форд.
ПАНІ ФОРД
Пані Пейдж! А я оце саме йду до вас.
ПАНІ ПЕЙДЖ
А я, пані Форд, збиралася йти до вас. Ви часом не хворі? Бо у вас такий вигляд, наче вам погано.
ПАНІ ФОРД
Ні, в мене вигляд гарний, я маю доказ цьому.
ПАНІ ПЕЙДЖ
А мені здалося, що поганий.
ПАНІ ФОРД
Може, й здалося, але ж, кажу, я маю доказ, що вигляд у мене квітучий. Ох, пані Пейдж, мені потрібна ваша порада.
ПАНІ ПЕЙДЖ
Що сталося, голубко?
ПАНІ ФОРД
Ох, люба моя, якби не одна дрібничка, я могла б доскочити великої честі!
ПАНІ ПЕЙДЖ
Не зважайте на дрібнички й доскакуйте честі. Та цур їм, тим дрібничкам, — у чім річ?
ПАНІ ФОРД
Якби я хоч на часину перестала боятись гріха, то могла б попасти в рицарський стан.