ПАНІ ПЕЙДЖ
Що за безглуздя! Аліса Форд — і рицарський стан? Який із вас рицар? Мечем махатимете, чи що? Ким були, тим і лишайтеся, голубко.
ПАНІ ФОРД
Ми тільки гаємо час. Нате ось, читайте, самі побачите, як я могла попасти в рицарі. Поки очі мої будуть здатні дивитись на чоловіків, я на жодного товстуна навіть не гляну. А він же так пристойно поводився, так вихваляв жіночу скромність і ганив розпусту! Я ладна була заприсягтися, що в нього слова не розбігаються з ділом. Насправді вони так ліпляться докупи, як сотий псалом із пісенькою про зелені рукавчики. І що за буря викинула на наш віндзорський берег цього череватого кита, з якого можна було б натопити кілька діжок лою? Як мені провчити його? Найкраще, мабуть, буде — подавати йому надію, нехай смажиться у власному салі на жару своєї хіті. Ви коли бачили таке?
ПАНІ ПЕЙДЖ
Слово в слово, тільки замість «Пейдж» написано «Форд»! Оце й уся різниця. Щоб ви не журилися, буцімто ненароком не так повелися й чимось дали привід до залицяння, ось вам такий самий лист, близнюк вашого. Але синівськими правами хай користується ваш, мій на них не претендує. Я певна, що той розпусник заготував з тисячу таких листів, тільки лишив порожнє місце на ім’я, і ці наші, либонь, не перші. Він їх, мабуть, скоро друкуватиме, бо йому байдуже, що класти під прес, коли вже він замахнувся на нас. Та я радше стала б велеткою і лягла б під гору Пеліон. Їй-богу, легше знайти двадцять розпусних голубок, ніж одного цнотливого чоловіка!
ПАНІ ФОРД
Той самий лист, та сама рука і однакові слова. Якої він про нас думки?
ПАНІ ПЕЙДЖ
Не знаю. Я вже ладна засумніватися у своїх власних чеснотах. Видно, я сама себе досі не знала. Бо якби він не помітив якихось моїх вад, що про них я не мала й гадки, то не зважився б так зухвало брати мене на абордаж.
ПАНІ ФОРД
Ви називаєте це «брати на абордаж»? Тоді на мою палубу він не попаде.
ПАНІ ПЕЙДЖ
І на мою також. Якби він закрався до мене в трюм, мій корабель миттю пішов би на дно. Треба йому за це помститися. Призначмо йому побачення, втішмо його надією, а потім будемо зволікати й дурити його, доки він не позакладає всіх своїх шкап господареві «Підв’язки».
ПАНІ ФОРД
Щоб провчити того нахабу, я готова на хоч би яку витівку, аби тільки вона не заплямила нашої честі. Ох, якби мій чоловік побачив цього листа! Він потім довіку ревнував би мене.
ПАНІ ПЕЙДЖ
Гляньте, он він іде! А з ним і мій старенький. Він такий далекий від ревнощів, як я від думки зрадити його. Думаю, що ця відстань безмежна.
ПАНІ ФОРД
Ви щасливіші за мене, пані Пейдж.
ПАНІ ПЕЙДЖ
Нам треба порадитись, як провчити того гладкого рицаря. Ходіть-но сюди.
Відходять у глибину сцени.
Входять Форд із Пістолем і Пейдж із Німом.
ФОРД
Я все-таки маю надію, що це помилка.
ПІСТОЛЬ
Надія в справах цих — як куций пес. Сер Джон закоханий у вашу жінку.
ФОРД
Але ж, сер, моя жінка вже не молода.
ПІСТОЛЬ
Він влещує шляхетних і простих,
Багатих, бідних, молодих і літніх.
Він любить мішанку — глядіть же, Форде!
ФОРД
Любить мою дружину?
ПІСТОЛЬ
Усім гарячим серцем. Заступіть
Йому ви стежку, бо, мов Актеон,
Здобудете страхітливу оздобу!
ФОРД
Яку оздобу, сер?
ПІСТОЛЬ
Та роги, що ж бо ще. Прощайте, Форде.
Пильнуйте, бо злодії люблять пітьму
Й зозулі навесні шукають гнізд.
Ходімо, Німе.
(Пейджеві)
Він вам правду каже.
(Виходить)
ФОРД
Треба тільки терпіння, і я все з ’ясую.
НІМ (Пейджеві)
І це правда, не в моїй натурі брехати. Він натурально образив мене. Надумав послати мене до вашої жінки з любовним листом. Але в мене є шпага, і вона такої натури, що, як треба, вміє вжалити. А Фальстаф закоханий у вашу жінку, та й годі. Мене звати капрал Нім, я вам кажу й ручуся, що це правда: мене звати Нім, а Фальстаф любить вашу жінку. Прощавайте. Доволі з мене його хліба й сиру, не в моїй це натурі. Прощавайте! (Виходить)
ПЕЙДЖ
Натурально, в натурі, не в натурі. Цей бовдур хоч кого заморочить своїми теревенями.
ФОРД (убік)
Я доберуся до того Фальстафа.
ПЕЙДЖ (убік)
Зроду не чув такого недорікуватого шахрая.
ФОРД (убік)
А як виявиться, що це правда? Що тоді?
ПЕЙДЖ (убік)
Я не повірю цьому пролазі, навіть якби за нього поручився сам єпископ.
ФОРД (убік)
Пістоль, здається, розважний хлопець. Що ж робити?
Пані Пейдж і пані Форд підходять до них.
ПЕЙДЖ
Як справи, Мег?
ПАНІ ПЕЙДЖ
Куди ти йдеш, Джордже? Стривай.