Пошепки розмовляють.
ПАНІ ФОРД
Що з тобою, любий Френку? Ти чогось невеселий?
ФОРД Я невеселий? Навпаки, веселий. Іди собі додому, йди.
ПАНІ ФОРД
Ох, знов убгав собі щось у голову. Ви йдете, пані Пейдж?
ПАНІ ПЕЙДЖ
Іду. Гляди, не спізнися на обід, Джордже! (Тихо пані Форд) Дивіться, хто сюди йде! Ось кого ми пошлемо до того мерзенного рицаря.
ПАНІ ФОРД
Їй-богу, я й сама вже думала про неї. Це якраз та людина, що нам потрібна.
Входить Спритлі.
ПАНІ ПЕЙДЖ
Ви йдете в гості до моєї дочки Анни?
СПРИТЛІ
До неї, авжеж. Як мається люба Анна?
ПАНІ ПЕЙДЖ
Заходьте до нас і самі побачите. До речі, нам треба про дещо поговорити з вами.
Пані Пейдж, пані Форд і Спритлі виходять.
ПЕЙДЖ
Ну що, пане Форде?
ФОРД
Ви чули, що мені сказав той мерзотник?
ПЕЙДЖ
Так. А ви чули, що мені сказав другий мерзотник?
ФОРД
Як ви гадаєте, їм можна вірити?
ПЕЙДЖ
Хай їм біс! Я нізащо не повірю, щоб той рицар міг чіплятися до наших жінок. Та ще ці негідники, що наклепали на нього, — колишні його челядинці, яких він прогнав геть, і тепер вони залишились без місця.
ФОРД
То це його колишні челядинці?
ПЕЙДЖ
Авжеж.
ФОРД
Від цього мені не легше. Він живе в заїзді «Підв’язка»?
ПЕЙДЖ
Так, у заїзді. Якщо він справді хоче підбити клинці до моєї дружини, я ладен відчинити йому всі двері і ручуся головою, що йому від неї, крім добірної лайки, нічого не перепаде.
ФОРД
Я також вірю своїй жінці, але не залишив би їх на самоті. Часом чоловіки бувають занадто довірливі. Я б за свою головою не ручився. Я не можу так легко заспокоїтись.
ПЕЙДЖ
Гляньте, он суне той базіка, господар «Підв’язки». Щось він нині вельми веселий. Не інакше, як у голові дурман або в кишені повний гаман.
Входить господар заїзду.
Як маєшся, господарю?
ГОСПОДАР
Дякую. А ти як маєшся, голубе? Ти справжній джентльмен! (Обертається) Де ж ви там, пане суддя?
Входить М’ялоу.
М’ЯЛОУ
Іду, добродію, іду. Моє шанування, низенько кланяюсь вам, любий пане Пейдже. Може, підете з нами? Є нагода розважитись.
ГОСПОДАР
Розкажіть йому, в чім річ, пане суддя, розкажіть, голубе.
М’ЯЛОУ
Сьогодні має відбутися двобій, сер. Г’ю Еванс, валлійський піп, битиметься з Каюсом, французьким лікарем.
ФОРД
Можна вас на двоє слів, дорогий господарю?
ГОСПОДАР
Що таке, голубе? (Відходить убік)
М’ЯЛОУ (Пейджеві)
Підете з нами подивитись на двобій? Наш веселий господар буде секундантом. Він, здається, призначив уже коленному інше місце для зустрічі. Кажуть, той піп жартувати не любить. Послухайте, я вам розповім, що там буде найсмішніше.
Відходять убік.
ГОСПОДАР
Чи ти, бува, не збираєшся позивати мого рицаря, мого шляхетного пожильця?
ФОРД
Ні, що ви! Я пришлю тобі сулію доброго вина, якщо ти відрекомендуєш мене йому і скажеш, що моє прізвище Хорт. Так, задля жарту.
ГОСПОДАР
Ось тобі моя рука, голубе. Ти матимеш до нього і доступ, і відступ — добре я кажу? І зватимешся Хортом. Наш рицар також любить пожартувати. Може, ходімо вже, шановні?
М’ЯЛОУ
Ми готові, добродію.
ПЕЙДЖ
Кажуть, той француз добре орудує рапірою.
М’ЯЛОУ
Пусте, сер, я про це міг би вам багато чого розповісти. Це тепер відмірюють відстань, дотримуються всіляких там пасадів та естокадів. А найважливіше — серце, пане Пейдже, мужнє серце. Колись я своєю шпагою міг розігнати чотирьох заводіяк, вони розбігалися, мов пацюки.
ГОСПОДАР
Пора, хлопці, пора! Ходімо!
ПЕЙДЖ
Я йду, хоч, по правді, бійок не люблю. Краще сварися скільки влізе, а битися зась.
Господар, М’ялоу і Пейдж виходять.
ФОРД
Дурний той Пейдж. Такий легковір, покладається на жіночу вірність! А я не можу так легко збутися підозри. Моя дружина була в Пейджа разом із тим рицарем, і, що вони там робили, я не знаю. Але довідаюся. Під прізвищем Хорт, ніби під маскою, я все вивідаю в самого Фальстафа. Якщо вона чесна, мої зусилля будуть не марні, якщо ні — правда виплатиться. (Виходить)
Кімната в заїзді «Підв’язка».
Входять Фальстаф і Пістоль.
ФАЛЬСТАФ
Не дам жодного пенса!
ПІСТОЛЬ
Як так, то буде світ мені за мушлю,
Її мечем розкрию я негайно
І зразу поверну собі всю суму.
ФАЛЬСТАФ
Жодного пенса! Тобі мало того, що ти стільки разів віддавав у заставу моє добре ім’я? Я тричі ручився за тебе й за твого горілчаного брата Німа. Без мене ви б давно вже дивилися на світ крізь ґрати, мов двоє павіанів. Через вас я попаду в пекло, бо присягався своїм друзям джентльменам, що ви добрі вояки й хоробрі хлопці. А коли пані Бріджет згубила ручку від віяла, я дав слово честі, що в тебе її немає.