СПРИТЛІ
Ото була б кумедія! Ні, не такі вже вони дурні. Але була б кумедія! Пані Пейдж ласкаво просить вас прислати їй свого малого пажа, її чоловік відчуває до нього велику психопатію, а він, повірте мені, порядна людина. Жодній жінці у Віндзорі не ведеться так добре, як їй, вона робить, що хоче, каже, що хоче, купує, що хоче, тринькає гроші, лягає і встає коли заманеться, має геть усе. І, правду сказати, вона й варта цього, бо в цілому Віндзорі немає більше такої ласкавої жінки, як вона. Нічого не вдієш, доведеться вам послати їй свого пажа.
ФАЛЬСТАФ
Ну що ж, пошлю.
СПРИТЛІ
Неодмінно пошліть, він може стати вашим посередником, ось побачите. Тільки придумайте якесь умовне слово, коли передаватимете щось одне одному, щоб хлопчина не зміг нічого збагнути. Молодим та зеленим не годиться знати всіляку гидоту. Нам, старим, інакше, ми всього набачилися й уміємо мовчати.
ФАЛЬСТАФ
Прощавайте, голубко, і кланяйтесь їм обом. Ось вам гаманець. І я ще лишаюся вашим боржником. Робіне, іди з цією жінкою.
Робін і Спритлі виходять.
Такі новини я люблю!
ПІСТОЛЬ (убік)
Ця відьма — Купідонова вістунка.
Напни вітрила і гайда за нею!
Здобудь її! А ні — хай тоне все.
(Виходить)
ФАЛЬСТАФ
Що ти скажеш на це, сердего Джоне? Так і далі роби. Твоє старе тіло ще послужить тобі, краще, ніж служило. Виходить, жінки ще й досі накидають на тебе оком. Здається, стільки вже витрачено, а є ще чим орудувати. Дякую тобі, моє добре тіло! Нехай собі кажуть, що ти неоковирно, абияк зліплене, байдуже — зате міцно.
Входить Бардольф.
БАРДОЛЬФ
Сер Джоне, там унизу на вас чекає якийсь пан Хорт, хоче побалакати з вами. Це він уранці послав вам пляшку вина.
ФАЛЬСТАФ
Кажеш, пан Хорт?
БАРДОЛЬФ
Так, сер.
ФАЛЬСТАФ
Проси його.
Бардольф виходить.
Такі пани Хорти, що можуть уполювати не тільки зайця, а й пляшку вина, мені до вподоби. Ага, пані Форд і пані Пейдж, спіймались ви на мій гачок! За ваше здоров’я! (П’є)
Повертається Бардольф з перевдягненим Фордом.
ФОРД
Дай вам, Боже, здоров’я, сер.
ФАЛЬСТАФ
І вам також, сер. Ви хотіли побалакати зі мною?
ФОРД
Я насмілився з’явитись до вас без попередження.
ФАЛЬСТАФ
Нічого, прошу. І що ж вам треба? (До Бардольфа) Іди вже собі, небоже.
Бардольф виходить.
ФОРД
Сер, я людина, що за свій вік витратила багато грошей. Прізвище моє Хорт.
ФАЛЬСТАФ
Любий пане Хорте, я радий познайомитися з вами ближче.
ФОРД
Любий сер Джоне, і я шукаю нагоди для такого знайомства. Не для того, щоб обтяжувати вас, бо скажу відверто: мені здається, я маю більше змоги труснути кишенею, ніж ви. Тому я й насмілився прийти сюди непроханий. Як то кажуть: пусти поперед гроші, то всі діла твої будуть хороші.
ФАЛЬСТАФ
Так, гроші — добрі вояки, скрізь собі проб’ють стежку.
ФОРД
Ваша правда. Ось у мене капшук грошей, який мені вже набридло носити. Поможіть мені, сер Джоне, візьміть собі частку цієї ноші. Половину або й усю.
ФАЛЬСТАФ
Дякую, сер. Але я не знаю, чим заслужив право бути вашим носієм.
ФОРД
Я скажу, чим, сер, якщо ви захочете мене вислухати.
ФАЛЬСТАФ
Кажіть, любий пане Хорте. Я радий слугувати вам.
ФОРД
Сер, я чув, що ви людина вчена, тому зрозумієте мене з двох слів. Я багато наслухався про вас і давно вже хотів відрекомендуватись вам, та все не випадало. Тож дозвольте відкрити вам одну таємницю, що виявить деякі мої вади. Але, любий сер Джоне, зважуючи мої дурощі, про які ви почуєте від мене, не забувайте й про свої власні витівки. Може, ви будете поблажливіші до мене, коли пам’ятатимете, як легко впасти саме в такий гріх.
ФАЛЬСТАФ
Добре, сер, кажіть.
ФОРД
У цьому місті мешкає одна дама, прізвище якої по чоловікові Форд.
ФАЛЬСТАФ
Он як! І що?
ФОРД
Я давно її люблю і, присягаюсь вам, багато чого віддав би задля неї. Я слідкував за нею шанобливо й закохано, ніколи не минав нагоди зустріти її, платив за кожну щасливу можливість бодай глянути на неї, не тільки їй купував подарунки, але й ще більше роздаровував їх іншим, аби лише довідатись, чого вона бажала б. Одне слово, я так її переслідував, як мене переслідувало кохання, переслідував, де тільки була змога. Та всі мої зусилля й гроші нічого не дали мені, крім, хіба, гіркого досвіду, який виявився дорожчим за найбільший діамант і який переконав мене, що поет казав правду:
Любов, як тінь: женись — вона втікає,
Втікай від неї — гнатись починає.
ФАЛЬСТАФ
І ви не отримали від неї жодної втішної обіцянки?