М’ЯЛОУ
Панно, мій небіж любить вас.
НІКЧЕМ
Авжеж, люблю, як кожну жінку в цьому графстві.
М’ЯЛОУ
Ви будете з ним жити, як вельможна леді.
НІКЧЕМ
Его ж, як леді, не вельможна, а так собі, середня.
М’ЯЛОУ
Він запише на вас сто п’ятдесят фунтів прибутку.
АННА
Дорогий пане М’ялоу, дайте своєму небожеві освідчитись самому.
М’ЯЛОУ
Залюбки! Дякую вам, дякую за таку підтримку! (Нікчемові) Панна хоче поговорити з тобою. Я вас залишу самих.
АННА
Ну, пане Нікчеме?
НІКЧЕМ
Ну, люба панно?
АННА
Яка ваша остання воля?
НІКЧЕМ
Остання воля? Отакої, нічого собі жарт! Я ще не склав своєї останньої волі, хвалити Бога, я не такий хирляк.
АННА
Я не те мала на думці, пане Нікчеме. Я питаю, чого ви хочете від мене?
НІКЧЕМ
Щиро казати, я сам хочу від вас дуже мало або й зовсім нічого не хочу. Це ваш батько й мій дядько надумали одружити нас. Якщо ви згодні, то нехай, а як ні, то комусь іншому пощастить. Дядько з вашим батьком краще за мене все вам пояснять. Спитайте он свого батька, він якраз іде.
Входять Пейдж і пані Пейдж.
ПЕЙДЖ
О, тут пан Нікчем! Будь з ним ґречна, доню.
А що шукає біля нас пан Фентон?
Негоже вам тепер сюди вчащати.
Я ж бо сказав, що вже дочку засватав.
ФЕНТОН
Благаю вас, не гнівайтесь на мене!
ПАНІ ПЕЙДЖ
Забудьте, голубе, про нашу Анну.
ПЕЙДЖ
Вона не пара вам, ви це вже чули.
ФЕНТОН
Але ж, послухайте…
ПЕЙДЖ
Ні, годі, сер.
Присутність ваша тут — для нас образа.
А вас, панове, прошу до світлиці.
Пейдж, М’ялоу й Нікчем виходять.
Спритлі (Фентонові)
Поговорили б ви ще з пані Пейдж.
ФЕНТОН
О пані Пейдж, моя любов до Анни
Така велика, щира й безоглядна,
Що хоч би хто мене картав і ганив,
Кохання прапора не опущу я
Й не відступлю. Підтримайте мене!
АННА
Той дурень світ мені зав’яже, мамо!
ПАНІ ПЕЙДЖ
Ні, в мене кращий є жених для тебе!
СПРИТЛІ (вбік)
Це, безперечно, мій господар, доктор.
АННА
То вже в могилу ліпше закопайте
Мене живцем, ніж з нелюбом єднати.
ПАНІ ПЕЙДЖ
Не побивайсь так, доню. Вам же, сер,
Не стану я ні ворогом, ні другом,
А взнаю спершу, що на серці в Анни,
І діятиму далі з нею в згоді.
Прощайте поки що, нехай іде,
Щоб не розгнівала даремне батька.
ФЕНТОН
Прощайте, пані Пейдж.
Прощай, кохана.
Пані Пейдж і Анна виходять.
СПРИТЛІ
Це все я! Все я! Невже ви, сказала я їй, захочете віддати свою дитину якомусь дурневі чи знахареві? Погляньте краще на пана Фентона. Це все я!
ФЕНТОН
Спасибі, ось тобі платня. А перстень
Сьогодні ж передай коханій Анні.
(Дає їй перстень і гроші)
СПРИТЛІ
Хай вам Бог пошле щастя!
Фентон виходить.
Яке в нього добре серце! За такого чоловіка жінка піде у вогонь і в воду. Хоча все-таки хай би краще Анну взяв мій господар. Чи, може, пан Нікчем? Чи справді пан Фентон? Я зроблю все, що зможу, для кожного з них, бо я їм обіцяла і дотримаю слова, але найбільше поклопочусь про пана Фентона. Ох, та мені ж мої дві дами дали доручення до сера Джона Фальстафа. А я, дурепа, замість бігти до нього гаю час. (Виходить)
Кімната в за їзд і «Підв’язка».
Входять Фальстаф і Бардольф.
ФАЛЬСТАФ
Агов, Бардольфе!
БАРДОЛЬФ
Слухаю, сер.
ФАЛЬСТАФ
Принеси мені кварту вина. Та поклади в нього сухарів.
ДОЖ
Йти до такого, щоб тебе винесли в коші, мов купу тельбухів з різниці, й вивернули в Темзу! Ну, коли я дам себе ще раз так обдурити, то хай із мене витрусять мозок, підсмажать і віддадуть собаці під Новий рік! Ті мерзотники вкинули мене в рівчак і навіть не скривилися, наче топили сліпих цуценят, яких не шкода, бо сука привела їх півтора десятка. А могли б же зметикувати, що зі своєю вагою я враз піду на дно. І хоч би воно було й таке завглибшки, як пекло, я однаково миттю б його досяг. Добре, що місце там виявилось мілке і берег положистий. А для мене така смерть страшна, бо потопельник набрякає у воді, а що з мене стало б, якби я ще й набряк? Був би як гора!
Входить Бардольф з вином.
БАРДОЛЬФ
Там, сер, прийшла пані Спритлі, хоче побалакати з вами.
ФАЛЬСТАФ
Стривай, нехай я спершу домішаю вина до води з Темзи, а то в мене в животі такий холод, ніби я наковтався бурульок замість пігулок. А тепер клич її.