Я й забув, —
Авжеж, три місяці, сказали ви,
І ваша запорука. Поміркуєм…
Проте стривайте, мовили ви ніби,
Що звички ви не маєте ні брати,
Ні в позику давати на відсотки?
АНТОНІО
Так, я того ніколи не роблю.
ШЕЙЛОК
Коли Лавана вівці Яків пас —
Святого Авраама був той Яків
(По волі мудрій матері своєї)
Наступник третій. Третій, так.
АНТОНІО
То що?
Він правив теж відсотки?
ШЕЙЛОК
Ні, відсотків
Не брав він; ні, там не було того,
Що ви звете відсотками звичайно.
Ось слухайте, що він зробив. Лаван
З ним склав таку умову, що ягнята
Самі строкаті та усі рябі
Віддасть він Якову у нагороду.
За труд його. Коли ж пора осіння
Настала врешті, й подались овечки
До тонкорунних баранів в жадобі,
Й почався у тварин отих кошлатив
Труд творення, тоді чабан-хитрун
Гілок нарізав, наздирав кори,
І ті гілки в хвилину парування
Встромляв він перед кожною з овець.
І вівці зачинали, і по тому
Родилися рябенькі всі ягнята
Й дістались Якову. Такий обрав
Він шлях, щоб мати зиск; його за це
Благословило небо: хоч і зиск,
Проте благословенний він, коли
Нема крадіжки!
АНТОНІО
Випадок щасливий,
І не від Якова залежав зиск:
Божественна рука те все здійснила.
Та чи можливо ж прикладом таким
Виправдувать відсотки всі лихварські?
Чи срібло й щире золото для вас —
Однаково, що барани та вівці?
ШЕЙЛОК
Не знаю. Множити я вмію їх
Не гірше. Слухайте, синьйоре.
АНТОНІО
Друже,
Зверніть увагу, як уміє чорт
І на Письмо Святеє посилатись.
Коли гидка душа бере собі
Святі слова, щоб ними захищатись,
Це лиходій, хоч усміх на устах;
Рум’яне яблуко, хоч в серцевині
Воно й гниле. О, цей огидний фальш!
Чому ти чарівний такий на вигляд?
ШЕЙЛОК
Три тисячі дукатів — кругла сума!
Три місяці. На рік — збагнути треба —
Які тут можна взять відсотки?
АНТОНІО
Отже,
Скажіть, чи можете зарадить нам?
ШЕЙЛОК
Синьйор Антоніо, траплялось часто,
Що ви в Ріальто з мене глузували —
З моїх відсотків і з мого багатства;
Я все терпів і знизував плечима:
Терпіть — така вже доля всіх євреїв.
Не раз мене ви обзивали псом,
Невірою й плювали на каптан
Святковий мій єврейський — все за те,
Що користуюсь я із власних грошей.
А нині я потрібен вам, вельможні?
Ну що ж! Тепер до мене ви йдете
І кажете: «Нам треба грошей, Шейлок!»
Ви просите у мене грошей! Ви,
Що тільки в бороду мені плювали
І копняками гнали, ніби пса,
Од вашого порога. А сьогодні
Вам треба грошей! Що ж сказати вам?
Чи не сказати часом: «О синьйоре,
Хіба ж собака може мати гроші?
Де ж чувано, щоб шолудивий пес
Позичить зміг три тисячі дукатів»?
Чи я, повинен, низько уклонившись,
Затамувати подих і сказать
Несміливо, немов той раб покірний:
«О найшановніший синьйор! На мене
Ви середи минулої плювали,
А в інший день дали ви стусана
І часто псом огидним називали;
І ось тепер за ласки ваші всі
Я вам позичу певну суму грошей?»
АНТОНІО
Ладен я лаяти тебе й тепер,
І плюнути на тебе, й пхнуть ногою.
Якщо не відмовляєш нам у грошах,
Ну, то й давай, та тільки не як друзям
(Чи чувано, щоб друг коли платив
Відсотки другу за метал нікчемний?), —
Як ворогові грошей ти позич;
Якщо у строк не зможе він віддати,
Щоб міг ти править з нього без жалю
Відсотки.
ШЕЙЛОК
Ти диви, як ви скипіли!
Здобути хтів би вашу я любов
І дружбу щиру; ту ганьбу забути,
Що ви мене так часто плямували.
Допомогти вам хочу у біді,
Не вимагаючи за це відсотків;
А ви, проте, і вислухать мене
Не маєте бажання. Зичу вам
Добра.
БАССАНІО
І справді ти добра бажаєш.
ШЕЙЛОК
Я довести це хочу. Ось ходімо
Усі до нотаря, й дасте підписку
На зобов’язанні, ну, так, для жарту,
Допишемо, що як не вдасться вам
Сплатити в певний день і в місці певнім
Мені ту суму, згадану в розписці,
То як відшкодування зможу я
У вас на тілі взяти м’яса фунт —
І то в якому тільки схочу місці.
АНТОНІО
Гаразд, я підпишу і всім скажу,
Що жид ласкавий вельми!
БАССАНІО
Я не згоден!
Такого зобов’язання ніколи
Тобі я не дозволю підписати;
Ладен скоріш зостатися в нужді!