ЛАНЧЕЛОТ
Нічого, добре. Але я твердо вирішив від нього втікати, а через те й не зупинюся доти, доки не втечу якнайдалі. Мій хазяїн — справжнісінький єврей. Гостинця? Подаруйте йому краще мотузку! Я гину з голоду на службі; я так схуд, що ви можете кожен палець моїми ребрами порахувати. Батьку, я радий, що ви приїхали. Віддайте ваш гостинець Бассаніо — той справді дає чудові нові лівреї своїм слугам. Якщо мені не пощастить стати до нього на службу, то я забіжу десь аж на край світу Божого. О, небувале щастя! Він сам іде сюди. Мерщій до нього, батьку, бо зроблюсь євреєм, якщо в єврея служитиму довше.
Входить Бассаніо з Леонардо та іншими слугами.
БАССАНІО
Ви можете зробити и так, але поспішайте: вечеря — найпізніше о п’ятій годині. Порозсилайте ці листи за адресами; замовте лівреї й перекажіть Граціано, що я прошу його зараз же прийти до мене.
Один із слуг виходить.
ЛАНЧЕЛОТ
До нього, батьку!
ГОББО
Хай Бог благословить вашу милість!
БАССАНІО
Спасибі. Тобі чогось від мене треба?
ГОББО
Ось мій син, синьйоре, бідний хлопець.
ЛАНЧЕЛОТ
Не бідний хлопець, синьйоре, а багатого єврея наймит, що хотів би, синьйоре, як вам пояснить мій батько.
ГОББО
Синьйоре, він має палке бажання, як то кажуть, вам служити.
ЛАНЧЕЛОТ
Авжеж; одне слово, я служу євреєві і маю бажання, як вам пояснить мій батько…
ГОББО
Його хазяїн і він, не у гнів вашій милості сказати, живуть, як кицька з собакою…
ЛАНЧЕЛОТ
Коротше кажучи, справа, бачте, така, що немає мені життя в того єврея; саме це й змушує мене, як зараз батько мій, стара вже людина, докладно розповість вам.
ГОББО
Ось тут у мене страва з голубів, що нею бажав би я вашу милість ушанувати; а прохання моє таке…
ЛАНЧЕЛОТ
Щоб не витрачати даремно слів, прохання моє дуже мене цікавить: як ваша милість довідаються про це від цього чесного старого чоловіка. бо. хоч я сам це кажу, хоч він і стара людина, проте він бідна людина і мій батько.
БАССАНІО
Хай хтось один говорить. Чого вам треба?
ЛАНЧЕЛОТ
Служити вам, синьйоре.
ГОББО
Так, саме це і мали ми сказати.
БАССАНІО
Тебе я знаю добре. Що ти хтів —
Здійснилося, бо твій господар Шейлок
Зі мною ще сьогодні розмовляв
І на твоє підвищення дав згоду.
Як можна це підвищенням назвати —
В багатого єврея службу кинуть
І стати до роботи в бідняка.
ЛАНЧЕЛОТ
Стару приказку добре поділено між моїм хазяїном Шейлоком і вами, синьйоре: ви маєте ласку Божу, а він має достатки.
БАССАНІО
Дотепно сказано. Ну, йдіть обидва,
З господарем колишнім попрощавшись,
Приходь до мене.
(До своїх слуг)
Видайте ліврею
Йому ошатнішу, ніж в інших слуг.
Глядіть же, щоб усе було як слід!
ЛАНЧЕЛОТ
Рушаймо, батьку! То я незугарний стати до роботи? То я не маю язика? Гаразд! (Дивиться на свою долоню) Чи є в Італії людина, яка б змогла, приносячи присягу, покласти на Біблію долоню кращу, ніж оця? О, я знаю, мені всміхнеться доля! Гляньте на цю просту лінію життя! Скільки ж воно жінок визначено для мене? На жаль, усього п’ятнадцять! Це ж на один зуб! Одинадцять удовиць і ще дев’ятеро дівчат — ледь-ледь вистачить на одного! А ось троїста лінія! Тричі пощастить мені врятуватися від небезпеки потонути. А ось знак, що вказує на смертельну небезпеку, яка загрожує мені на краєчку пухової перини. Ну, якщо фортуна — жінка, то вона — хороше дівча, коли обдаровує мене такими хорошими речами. Ходімо, батьку; мені попрощатися з євреєм, як оком змигнути.
Ланчелот і старий Гоббо виходять.
БАССАНІО
Прошу тебе, мій добрий Леонардо,
Купи усе, зроби усе як слід;
Коли ж ти покінчиш нагальні справи,
Вертайсь мерщій додому, бо надвечір
Почастувати хочу я найближчих,
Найкращих друзів. Не барись!
ЛЕОНАРДО
Всіх сил
Я докладу, шановний мій синьйоре.
Входить Граціано.
ГРАЦІАНО
Де твій господар?
ЛЕОНАРДО
Ось він, синьйоре, прогулюється. (Виходить)
ГРАЦІАНО
Синьйоре Бассаніо…
БАССАНІО
Граціано!
ГРАЦІАНО
Я маю до вас прохання…
БАССАНІО
Я вже виконав його.
ГРАЦІАНО
Ви не повинні мені відмовити: я мушу їхати з вами до Бельмонта.
БАССАНІО
Якщо ти мусиш — їдьмо. Тільки слухай:
Ти грубий і зухвалий на язик.
І надто запальний. Проте ці риси
Хоч і пристали до твоєї вдачі
І хоч вони не вадять, як на мене,