Але для тих, кому ще не знайомий,
Ти можеш здатися занадто смілим.
А через те, прошу, себе присилуй
І в свій розбурханий, гарячий дух
Додай помірності холодних крапель,
Бо тим поводженням несамовитим
Ти там мені нашкодиш, і мої
Зруйнуєш всі найкращі сподівання.
ГРАЦІАНО
Якщо, Бассаніо, не приберу я
Подоби найскромнішої, не втраплю
Поштиво розмовлять, вдаватись рідко
До лайки, з молитовником ходити,
Дивитися сумирно, при столі ж
Під час молитви потай позіхати
І промовлять «амінь», триматись пильно
Всіх приписів пристойності й звичаю,
Як ті, хто на догоду власній бабці,
Весь час вдають святенників із себе, —
Тоді ніколи більш мені не вірте.
БАССАНІО
Побачимо, чи стане вам терпіння.
ГРАЦІАНО
Зроблю я виняток на цю лиш ніч;
Сьогодні ввечері мене судить
Не треба.
БАССАНІО
Ні, було б то дуже шкода!
Просив би я, щоб, навпаки, були ви
Веселі, сміливі й дотепні нині,
Бо всі ми зберемось лише для того,
Щоб добре погуляти й посміятись.
Однак прощайте! Маю пильні справи.
ГРАЦІАНО
А я подамся до Лоренцо й інших —
І ввечері ми знову ваші гості.
Виходять.
Там само. Кімната в домі Шейлока. Входять Джессіка й Ланчелот.
ДЖЕССІКА
Мені так шкода, що ти йдеш від батька.
Наш дім — це пекло, ти ж — веселий чорт,
Що намагавсь у нас нудьгу розвіять.
Ну що ж, прощай! Ось маєш золотого!
Ох, Ланчелот, побачиш скоро ти
Лоренцо на вечері. Там він буде,
Бо твій господар запросив його
До столу. Дай йому цього листа —
Та тільки щоб того ніхто не бачив.
Прощай же. Я не хочу, щоб мій батько
Застав мене отут з тобою разом.
ЛАНЧЕЛОТ
Аdieu! Сльози заміняють мені язик. О найчарівніша язичнице! О найсолодша жидівочко! Коли якийсь християнин не пуститься на шахрайство й не заволодіє тобою — то я дуже помилюся. Проте бувайте здорові! Ці дурні сльози поволі затоплюють мій мужній дух. Адью! (Виходить)
ДЖЕССІКА
Прощай, прощай, мій добрий Ланчелоте!
О Боже мій, які думки пекельні,
Який то гріх, що я соромлюсь бути
Дитям свойого батька. Я дочка
Йому по крові лиш, а не душею.
Обітницю, Лоренцо мій, дотримай, —
А християнською жоною ставши,
Тобі я буду вірною назавше.
(Виходить)
Там само. Вулиця.
Входять Граціано, Лоренцо, Салеріо й Соланіо.
ЛОРЕНЦО
Ми підемо з вечері тайкома
До мене в дім, щоб там надіти маски
І за годину повернутись.
ГРАЦІАНО
Ні,
До цього ми ще зовсім не готові.
САЛЕРІО
І смолоскипників не найняли.
СОЛАНІО
Коли цього не зробимо як слід,
По-моєму, вже краще і не братись.
ЛОРЕНЦО
Тепер четверта тільки — нам лишилось
Ще дві години, щоб приготуватись.
Входить Ланчелот з листом.
Які новини, друже Ланчелоте?
ЛАНЧЕЛОТ
Якщо ви зробите ласку й розпечатаєте цього листа, то, мабуть, він вам розповість новини.
ЛОРЕНЦО
Рука знайома — і, признаюсь вам,
Чудова рученька; вона біліша,
Ніж цей папір, який вона списала.
ГРАЦІАНО
Іду в заклад, що лист отой — любовний.
ЛАНЧЕЛОТ
Так, синьйоре, з вашої ласки.
ЛОРЕНЦО
Куди ти йдеш?
ЛАНЧЕЛОТ
Іду, синьйоре, запрошувати свого колишнього господаря єврея на вечерю до мого нового господаря християнина.
ЛОРЕНЦО
На ось, візьми! І Джессіці шляхетній
Скажи тихенько: слова я додержу.
Іди!
Ланчелот виходить.
Бажаєте приготуватись
На маскарад? Вже й смолоскипник є.
САЛЕРІО
Гаразд, знайду і я.
СОЛАНІО
Я теж знайду.
ЛОРЕНЦО
Мене і Граціано за годину
Застанете ви в нього. Ми на вас
Чекаємо.
САЛЕРІО
Не будемо баритись.
Салеріо й Соланіо виходять.
ГРАЦІАНО
Від Джессіки чарівної той лист?
ЛОРЕНЦО
Тобі відкриюсь я. Еге ж, від неї.
Вона тут пише, як мені найкраще
Забрать її із батьківського дому
Та скільки має золота вона
Й коштовних самоцвітів — і про те,
Що здобула собі убрання пажа.
Якщо єврею, батькові її,
Потрапити на небо пощастить,
То певен будь, що в рай його спровадить
Рука дочки. Година нещаслива
Не стане їй на життьовім шляху
Повік — хіба що тільки через те,
Що батько в неї — той єврей невірний.