Шоб стать старшим сєржантом, нада найти соотвєтствующу посаду і підождать пару годіків, бо нас же время не підганяє, война як ніяк.
Основна задача стршого сєржанта — підібрать собі нормальних младших сєржантів, любить їх, ростить і заботиться. А щє — ходить до старшини і інтєрєсуваться, коли в нього заканчується контракт.
То єсть, старший сєржант — це опитний і коварний хєр, якого всі бояться, бо він знає все про всіх і того постоянно всіх подкалує.
Санінструктор
Санінструктор — то таємнича зброя, я вам доповідаю. Бо «пілюлькін» спорить со старшиной по часті «ничєк». І у них с начмєдом свої тьоркі, якісь пакункі, блістери, ампули та сложні взаєморозрахунки на нєізвєстном язикє.
Санінструктор лікує все. Тупо все. Щє він лікує бистро та ефективно, бо заболєвший боєць — то не вийшовший в наряд боєць, а зальот по наряду — це упавше забрало у ротного. Шо таке ротний з упавшим забралом, знає любий, хто хоч раз бачив, як Звєзда Смєрті разносить Татуін.
Стать санінструктором дуже просто — тре закончіть курси, знать все про все і щє про «у мене отута болить хєр зна шо дай таблєтку», наничковувать всі мєдікаменти, шо бачиш, і не сцяти лізти в самий пізд@рєз. І щє — рєгулярно забувать автомат.
«Док» — це поважна людина в підрозділі, бо усі викаблучуються, поки зуба не заболіло, а потім йдуть до санінструктора, а він закурює «ротманс», отак цинічно дивиться на тебе і говорить страшне: «Тобі п@зда. В шпиталь». А в шпиталь не хоче ніхто, всі хотять у отпуск, сочні чєбурєкі і стрєльнуть с «Рапіри». А потім він лізе в ничку, риється там, витаскує якийсь нєвєдомий таблєтос, і тобі вже хорошо.
В бою всі воюють, а санінструктор тупо сивіє. І так було споконвіку, бо коли військо хрестоносців хєрачілось з арабами під стінами Єрусалиму, десь позаду стояв санінструктор, що опять забув меча, закурював трубку, отак цинічно дивився на роздовбані в металолом доспєхі і говорив страшне: «Тобі п@зда. В шпиталь».
Взводний
Взводний — то примарна зброя, я вам доповідаю.
Бо немає в Збройних Силах більше посад, на яких було б стільки вакантів. Оце приїдеш у механізовану роту і говориш «офіцери є?», і всі пацани такіє «конєшно є, дофіга! Єсть ротний, но він на нараді в штабі, є замполіт, но він отам сідіт, расслєдованіє робить, а щє є два взводних». І ти такий «хєррасє, цілих два!», і вони такі «ну да, тока одін в шпіталє, а у другого дємбєль післязавтра. А так вопщє дааа, офіцерів у нас дофіга…»
Щоб стать молодим взводним, тре випуститися з учіліща, получіть взвод і вже тоді стать в состояніє пєрманєнтного шока. Чи, і слава Богу, піти з сержанта на офіцерські курси.
Кожний взводний знає, що рано чи пізно прийме роту. Погана новина — це знає і ротний і тому питається спіхнуть на взводного купу паперової фігні, яка в штабах счітається єдиною причіною боєготовності Збройних Сил та запорукою високої обороноздатності країни. Про що ці полковники постійно говорять, коли до них приїжджають журналісти і можна себе побачить в телевізорі.
По задуму Геніального Штабу взводні — це підготовлені, коварні, тактичні, вумні, відчайдушні, грамотні і абсолютно беспринципні кровожадні надлюдські істоти.
І ото саме той випадок, коли це все — правда.
Ротний
Ротний — то багатоцільова зброя, я вам доповідаю.
Бо в глазах Геніального Штабу молодий ротний — то підготовлений командир, що може організувати взводний опорний пункт за десять хвилин, очолити атаку на Донецьк, та щє героічніше — знає порядок переводу техніки на літній період.
У глазах особового складу молодий ротний — це людина, основною задачею которого являєца підписування рапортів на відпустку та списування бєнза на путьовку «шешаріка», шоб у гєніку всєгда було пальне.
Щоб стати ротним, треба закінчити учіліщє чи інститут, потом дождаться пріказа, уєхать в войска, покомандувать взводом і вже потом прийнять роту. І постоянно отвєчать на вопроси тіпа друзєй: «Ти чо в армію пашол, тєбє шо, на гражданкє сложна заработать?»
Нєсложно. Но нецікаво. І вообщє — ідітє в жопу.
Основна задача лейтенанта — не потірять особовий склад, зброю, техніку та майно, і ще — регулярно вигрібать звіздюлєй:
— от НШ за отсутствіє паспорта ВОПа;
— от сєкрєтчіка — за потєряну пєчать;
— от зампотила — за потєрянийй командирський ящік;
— от зампотєха — за долг по тосолу, полтонни;
— от замкомбата — за забіваніє на учбові стрільби.
І тільки комбат любить ротного. Бо без ротного, с отємі охєрєннимі начальниками армія может тока жить.