Кілька котів-жайворонків ніжились на осонні. Вони підвели голови і замахали хвостами, тривожно переглядаючись.
До Вогнесерда підійшов Білошторм.
— Я радий, що ви безпечно сюди дістались. Вогнесерд схилив голову.
— Пробач, що я тебе потурбував. Круколап знайшов Хмаролапа.
— Так, Яснолапка мені все розповіла, — нявкнув Білошторм.
Тим часом Піскошторма із Хмаролапом також вийшли з тунелю, і всі коти зачудовано повернули голови до білого новака.
Руда войовниця порівнялася з Вогнесердом і, вітаючись, кивнула Білоштормові. Хмаролап сів поруч із нею, обгорнувши лапки хвостом і шанобливо потупивши погляд.
Білошторм блиснув очима на новака.
— Ми думали, що ти пішов жити до Двоногів.
— Ага, — ліниво нявкнув Темносмуг із протилежного кінця галявини. Смугастий вояк лежав біля входу до кубла. — Ми так зрозуміли, що ти вирішив повернутися до життя кицюні.
Він підвівся і став побіч Білошторма. Інші коти мовчки спостерігали, навіть не кліпаючи, щоб не пропустити ні слова з відповіді Хмаролапа. Вогнесерд і сам напружився від тривоги.
Малий задер підборіддя.
— Мене вкрали Двоноги! — драматично оголосив він.
Кланом прошелестіло здивоване муркотіння. Зололап підійшов уперед і торкнувся Хмаролапового носа.
— А я їм казав, що ти не хотів іти геть! — нявкнув він.
Хмаролап кивнув.
— Я шипів, плювався і бився, але Двоноги однак мене забрали!
— Типові тобі Двоноги! — гукнула Крапохвістка від ясел.
Вогнесерд зачудовано глянув на малого. Невже Хмаролап зібрався завоювати симпатії Клану цією однобокою оповідкою?
— Щастя, що Круколап мене знайшов, — провадив новак, додавши трішки відчаю у голосі. — Він прийшов по Вогнесерда, щоб той мене визволив. Якби не Вогнесерд і Піскошторма, я би й досі сидів під замком у гнізді Двоногів із тим собакою!
— Собакою? — перелякано вискнув Плямошкур із-за поваленого дуба.
— Він сказав про собаку? — гаркнула Одноока, що лежала поруч.
— Сказав, — відповів Хмаролап. — Бігала собі гніздом, як і я!
Вогнесерд спостерігав, як очі старійшини поволі сповнюються жахом, а Зололап аж смикнув хвостом.
— Він напав на тебе? — нявкнув новак.
— Не зовсім, — зауважив Хмаролап. — Але чимало гавкав.
— Деталі своїм побратимам розповіси потім, — перебив його Вогнесерд. — Ти маєш відпочити. Віднині весь Клан знатиме, що ти навчився всього на власній шкурі, тож надалі слідуватимеш вояцькому правильнику.
— Але ж я ще не розповів про зустріч із Вітряним патрулем! — заперечив Хмаролап.
— Вітряний патруль? — Темносмуг перевів свій холодний погляд із Хмаролапа на Вогнесерда. — Це пояснює подряпину в тебе на носі, Вогнесерде. Вони вас прогнали?
Піскошторма глянула на смугастого вояка.
— Це ми їх відігнали! А Хмаролап бився, наче справжній вояк.
— Справді? — Білошторм глянув на Хмаролапа вже з певною повагою.
— Він сам побив Вітряного новака і допоміг Піскоштормі прогнати геть Багнокігтя, — втрутився Вогнесерд.
— Чудово, — Мишошубка поважно кивнула Хмаролапові. Той граційно відповів.
— То це все? — запитав Темносмуг. — Ми просто приймаємо його назад?
— Ну, — поволі промовив Білошторм, — це, звісно, вирішувати Синьозірці. Але Громовий Клан зараз потребує вояків. Як на мене, виганяти Хмаролапа в такі часи — дурість.
Темносмуг пирхнув:
— Звідки нам знати, що ця кицюня знову не втече, коли прикрутить?
— Я не кицюня. І я не тікав, — прошипів Хмаролап. — Мене вкрали!
Вогнесерд побачив, що Темносмуг роздратовано випустив кігті.
— Сумніви Темносмуга небезпідставні, — визнав він, неохоче мирячись із тим, що недовіру смугастого вояка можуть поділяти й інші коти. Для того, щоб Клан знову почав довіряти новаку, самого красномовства було далеко не досить. — Я поговорю із Синьозіркою, — нявкнув воєвода. — Білошторм має рацію. Їй вирішувати.
РОЗДІЛ 22
— Вогнесерде?
Синьозірка підвела голову, коли він зайшов. Провідниця лежала калачиком у своєму гніздечку, її хутро було скуйовджене, а очі — схвильовані. Вогнесерд подумав, чи вона вставала взагалі, відколи він востаннє її бачив.
— Хмаролап повернувся, — повідомив воєвода. Він не мав уявлення, як Синьозірка зараз реагує на будь-які новини, тож вирішив їй просто все розповісти. — Новак опинився на території Двоногів за височиною.