— Чекатимеш на нього? — звернулася Чунга до Дикунки. — Може, він зараз з іншою жінкою.
— Хто це? — Арфіст утупився своїми вицвілими очима в бік сходів. — Сандра?
— Ні, маестро, — озвався Болас. — Це новенька.
— Він повинен був прийти до мене, сеньйоре, але, мабуть, забув, — сказала Дикунка. — Ну, то я піду.
— Спочатку поснідай, дівчино, — запропонував арфіст. — Чунгіто, запроси її.
— Так, звичайно, принеси собі чашку, — мовила Чунга. — У чайнику гаряче молоко.
Музиканти їли за столом біля бару при світлі бузкової лампочки, єдиної, яка ще світилася. Дикунка сіла між Боласом і Молодим Алехандро, — досі тебе не було чутно, ти дуже мовчазна, чи в твоїх краях усі жінки такі? Крізь вікно невиразно вимальовувалися хижки передмістя, оповитого темрявою, а нагорі підморгували три бліді зірочки. Ні, сеньйори, вони тріскотять, мов папуги. І арфіст, гризучи окраєць хліба: які ще папуги? А вона: так, в наших краях є такі пташки. І він, перестаючи жувати: тобто, дівчино, ти народилася не в П'юрі? Ні, сеньйоре, дуже далеко звідси, в сельві. Я не знаю, в якому саме місці, але завжди жила в Санта-Марія де Ньєві. Це маленьке містечко, сеньйоре, без автомобілів, великих будинків і кінотеатрів. Арфіст здивовано підняв голову: сельва, папуги? — і раптом швидко одяг окуляри, — дівчино, я вже забув, що все це існує на світі. Біля якої річки стоїть Санта-Марія де Ньєва? Близько чи далеко від Ікітоса? Сельва, як цікаво. Однакові кільця диму, які щохвилини випливали з вуст Молодого, розросталися, втрачали форму й танули під стелею. Я дуже хотів би побувати в Амазонії, послухати музику дикунів. Вона не схожа на креольську, авжеж? Зовсім не схожа, сеньйоре, тамтешні люди мало співають, а їхні пісні не такі веселі, як марінера чи вальс, швидше сумні й дивно звучать. І Молодий: я дуже люблю сумну музику. А які слова у цих піснях, дуже поетичні? Ви ж розумієте їхню мову, так? І Дикунка: ні, я не розумію мови, — вона затнулася й опустила очі, — дикунів, знаю деякі слівця, бо часто чула їх, от і запам’ятала. Але ви не думайте, сеньйоре, там багато білих, а дикунів майже не видно, вони живуть у лісі.