— А як ти потрапила до рук Хосефіно? — спитала Чунга. — Що ти знайшла в тому пройдисвітові?
— Хіба це так важливо, Чунго, — махнув рукою Молодий. — Кохання не розуміє доказів. Так само не любить запитань і не дає відповідей, як сказав один поет.
— Не лякайся, Дикунко, — засміялася Чунга. — Я питаю лише так, жартома. — Мене мало цікавить чуже життя.
— Що з вами, маестро? Чому ви так спохмурніли? — затурбувався Болас. — У вас молоко холоне.
— І в сеньйорити теж, — докинув Молодий. — Випийте його швидше, будь ласка. Може, ви хочете печива?
— Доки ти звертатимешся до дівок на «ви»? — спитав Болас. — Смішний ти, Молодий.
— Я з усіма жінками розмовляю однаково, — відповів Молодий. — Дівки чи черниці, яка різниця, я всіх їх поважаю.
— Тоді чому в твоїх піснях стільки на них нарікань? — зауважила Чунга. — Уїдливий з тебе композитор!
— Я їх не ображаю, а співаю їм правду, — сказав Молодий з легкою усмішкою, випускаючи останнє колечко диму, біле й бездоганне.
Дикунка встала, — сеньйоро, мені хочеться спати, я піду, дуже дякую за снідання, — але арфіст схопив її за руку, — зачекай, дівчино. Ти підеш до непереможного? На площу Меріно? Ми тебе підвеземо. Боласе, збігай по таксі, бо мені теж хочеться спати. Болас підвівся, вийшов на вулицю, і крізь двері, що зачинилися за ним, війнуло свіже повітря. Селище потопало в темряві. І Молодий: ви помітили, яке примхливе небо в П'юрі? Вчора на цю пору вже пекло сонце, пісок не падав, халупи біліли, мов свіжовимиті. А сьогодні ця клята ніч ніяк не хоче закінчитись, що було б, якби так залишилося назавжди? Молодий вказав рукою на прямокутничок неба, облямований вікном. Щодо мене, то я був би щасливий, але іншим це, мабуть, не сподобалося б. Чунга покрутила пальцем собі біля скроні: от іще, чим переймається, якийсь схибнутий. Вже шоста? — Дикунка схрестила ноги, сперлася ліктями на стіл. — У сельві світає набагато раніше, о цій порі всі вже на ногах. І арфіст: так, так, небо стає рожеве, зелене, блакитне, різнокольорове, — і Чунга: як це? — і Молодий: як це, маестро, ви знаєте сельву? Ні, просто уявляю її собі, зі мною таке буває; якщо лишилося трохи молока, я охоче б випив. Дикунка налила йому, підсолодила. Чунга недовірливо дивилася на арфіста, зараз у неї був злостивий вираз обличчя. Молодий закурив наступну цигарку і знову почав випускати з рота сизуваті колечка диму. Прозорі й легкі, вони пливли до чорного квадрата вікна, наздоганяючи одне одного на півдорозі, — на мене світло діє не так, як на інших людей, — з’єднувалися в маленькі хмаринки, — вони тішаться, коли світить сонце, смутнішають, коли западає ніч, — і нарешті танули, зникали, — а я, навпаки, вдень сповнений гіркоти і лише надвечір оживаю. Це тому, Молодий, — сказав дон Ансельмо, — що ми всі, і Чунгіта, і Болас, і я сам, а тепер ось і дівчина, стали опівнічниками, щось на зразок лисиць чи сов. Раптом грюкнули двері, і на порозі з’явився Болас, який підтримував Хосефіно, схопивши його за поперек, — погляньте, кого я зустрів, він стояв посеред дороги й балакав сам до себе.
— Але ж і набрався ти, Хосефіно, — сказала Чунга. — Ледь на ногах стоїш.
— Добрий день, хлопче, — привітався арфіст. — Ми вже думали, що ти за нею не прийдеш. Збиралися самі її завезти.
— Нема чого з ним балакати, маестро, — сказав Молодий. — Він уже готовий.
Дикунка й Болас допровадили його до столу, а Хосефіно: я не готовий, що за дурниці, нехай Чунгіта принесе нам пляшечку пива. Арфіст підвівся: хлопче, дякую за добрі наміри, але вже пізно і таксі чекає на нас. Хосефіно кривлявся, був у піднесеному настрої, горлав: ви тут усі закиснете, ха-ха, молоко п’єте, це добре для дітей. І Чунга: добре, до побачення, заберіть його. Вони вийшли на вулицю. Над казармами Грау вже прорізалася блакитна риска обрію, а в селищі час від часу з’являлися у вікнах заспані обличчя, чулося потріскування вогню в пічках, вітер доносив гіркі запахи. Вони перейшли через піски, — арфіста підтримували Болас та Молодий, а Хосефіно спирався на Дикунку, — і на дорозі всі сіли в таксі. Хосефіно сміявся: Дикунка ревнує мене, старий, каже, навіщо ти стільки п’єш, і де був, і з ким, висповідати мене хоче.