Я думала про все це, стискаючи в кишені прокладку, коли йшла до туалету по слизькій льодовій стежці, посипаній піском. Узагалі я намагаюся не ходити в туалет у школі, але бувають такі нагальні випадки, як ось цей. Бо туалет тут — сама назва. Фарбований у коричневий колір сарай з трьома дірками в дощатій підлозі. Принаймні дівчачий, до хлопчачого я, звісно ж, не зазирала. Особливе задоволення ходити сюди взимку по морозу. Удома туалет теж на вулиці, але принаймні там це одночасно з тобою не робить ще хтось.
Перед дверима я глибоко вдихнула, адже найголовніше тут — не дихати або принаймні старатися дихати поверхнево. Зайшла всередину, накинула гачок — слава Богу, можна спокійно стягнути штани наодинці — і поміняла прокладку. Відкинула гачок одним пальцем, штовхнула двері ногою, щоб не торкатися їх — і нарешті опинилася надворі. Тепер можна дихати. Я хапала ротом морозне повітря, що обпалювало горло й легені. Почало сніжити, і я висолопила язика, намагаючись зловити на нього сніжинку. Поки бігла назад до школи, понюхала куртку на плечі — запах усе одно відчувався. Від нього нікуди не дінешся. Ні взимку, ні влітку.
Дзвінок прозвучав саме тоді, коли я ввійшла до класу. Я повісила куртку і швидко сіла, зрадівши, що встигла помити руки після туалету в рукомийнику, який стояв у коридорі. Тепер вони пахли квітковим милом. Живіт майже занімів, натомість у голові з’явилося відчуття легкого отупіння — у мене так завжди буває після знеболювальних. Усередині немов почала відлічувати час бомба з годинниковим механізмом. Навіть якщо після того випадку, коли я з переляку знепритомніла біля дошки, Бісектриса мене не чіпала, то сьогодні це щастя закінчилося б — вона мала виставити оцінки за семестр. Я пробувала заспокоїтись, але не виходило. Серце калатало мов навіжене у передчутті чогось страшного. Не жахливого в масштабах всесвіту, а страшного саме для мене.
Бісектриса заплила до класу із зошитами з контрольних робіт у руках. Мене дивувала її здатність виглядати однаково в різному одязі — мабуть, тому, що одяг у неї був лише чорний. Вона кинула зошити на стіл і обвела клас поглядом з-під густо нафарбованих вій.
— Добрий день. Ромашок, я кажу «добрий день»! Досить жувати! Усі сіли.
Прищавий Романюк одним махом проковтнув цукерку і гепнувся на стілець.
Бісектриса подивилася на мене. Кутик її рота сіпнувся, наче вона хотіла щось сказати, але передумала.
Я проковтнула слину, яка зібралася в роті. Математичка розгорнула журнал і позначила, кого немає. Віолетта тим часом роздала контрольні роботи з обох предметів. Першим я розгорнула зошит з алгебри. Неймовірно. Частина завдань покреслена червоною пастою, але внизу стоїть пузата дев’ятка. 9 балів. Це точно мій зошит? Я глянула на обкладинку — таки точно мій. Нетерплячими руками потягнулася до геометрії — червоне, червоне, покреслене — 9 балів. Знову 9 балів!
— Усі ви щойно отримали піврічні контрольні роботи, — почула я голос Бісектриси й підвела на неї очі. Вона продовжила: — За їх результатами, а також за вашими поточними оцінками я виставлятиму оцінки за семестр. Якщо в мене виникнуть сумніви, яку оцінку ставити, я буду ставити додаткові запитання. Усім зрозуміло?
Математичка замовкла на хвилину, немов чекаючи відповіді, але ніхто не сказав ані пів слова.
— От і добре. Тоді почнемо.
Вона поклала перед собою журнал і заглибилася в нього, барабанячи довгими червоними нігтями по полірованій кришці столу. Я здригнулася. Чомусь мені здалося, що цей звук схожий на забивання цвяхів у труну.
Викликати Бісектриса почала по списку. Першим пішов Аблязов, тихий худий хлопчина в окулярах. Він присунув до столу математички стільця і сів. Вона почала щось говорити йому тихим голосом, нахиливши до нього голову. Аблязов запопадливо кивав — і з геометрії, і з алгебри в нього майже завжди було 12. Бісектриса задоволено мугикнула й поставила в журналі оцінку. Яку — я навіть не сумнівалася. Переможно всміхаючись, Аблязов сів на місце. Мабуть, йому світить золота медаль. Кому ж, як не Аблязову. Я згадала, як колись він стрельнув жуйкою мені у волосся, а я це помітила лише вдома. Довелося вирізати чималий жмут, хоча на кількості шевелюри на моїй голові це фактично не позначилося — моє волосся кучеряве та жорстке, наче дріт.