Перше, про що я подумала, — яка ж я худа. Хоча мама завжди каже, що дзеркало повнить, із відображення на мене дивилася висока тоненька дівчина. Худі руки, худі ноги. Я повернулася боком — пласкі сідниці, яких майже не видно. Груди теж маленькі, наче прищики. Хтось з однокласників так і сказав про них на початку цього навчального року. Я згадала Віолетту — у неї було все нормально і з сідницями, і з грудьми. Може, це одна з причин її популярності? Ненависне жорстке кучеряве волосся, зав’язане у високий хвіст, великі очі на худому ж таки обличчі, випнуті, наче вивернуті губи. Я продовжувала на себе дивитися — і не бачила причин любити. Ні для самої себе, ні для когось іншого.
Зітхнула й відійшла від дзеркала на кілька кроків. Стягнула заколку з волосся — воно не розсипалося по плечах, а так і залишилося стояти пучком. Згадалось, як кривилася мама, торкаючись його в дитинстві. Обернулася до ванни, опустила в неї руку. Вода всередині була гарячою, а піна зверху — холодною.
Я залізла у ванну повністю і лягла. Піна підступила аж до губ, укутавши шию, наче шарфом. Заплющила очі. Подумала про маму: що вона зараз робить? Напевно, з усіх сил намагається сподобатися Зігфріду, щоб не втратити цей шанс. В уяві калейдоскопом замиготіли картинки: ось вони вечеряють у ресторані, мама всміхається та лестить німцю своєю ламаною англійською; ось вони гуляють містом після вечері — мама тримається за його лікоть, сковзаючи обледенілим тротуаром у своїх туфлях; ось, остаточно відморозивши ноги, вона просить його викликати таксі до готелю, і вони їдуть сюди разом; ось заходять у номер, і він від порога штовхає її в бік ліжка. Останню картинку я хотіла б не бачити. Звісно, я вже доросла й розумію, що відбувається між чоловіком і жінкою, коли вони залишаються наодинці. Але думати про те, як мама займається з кимось сексом, було огидно. Ще огидніше буде чути, коли вони робитимуть це в сусідній кімнаті. Чи, може, він повезе її в готель, де зупинився сам?
Якийсь час я просто лежала в гарячій воді, намагаючись ні про що не думати та насолоджуватися теплом, що огортало все тіло. Помила волосся, щедро намиливши його шампунем і змастивши кондиціонером, розмазала по тілу ще одну пляшечку гелю для душу. А потім пірнула з головою під воду, змиваючи все.
Вилізла з ванни, обгорнула волосся рушником і вдягнула один із двох махрових білих халатів. Свого відображення в дзеркалі вже не бачила — скло вкрилося парою від гарячої води. У кімнаті взяла до рук телефон, щоб перевірити час. 22:05. Мене непокоїло повернення мами з німцем. І що далі — то більше. У ванній я знайшла фен і вирішила висушити волосся. Довго морочилася, поки зрозуміла, як його увімкнути. Після фену моя шевелюра стала ще об’ємнішою, а я — схожою на левеня зі старого радянського мультика. Сяк-так пригладивши волосся, я знову зібрала його у високий хвіст і закрутила пучок. Потім дістала з рюкзака чисті речі та вдягнулася — про всяк випадок. Телефон показував 22:40.
Я визирнула у вікно — тротуар перед готелем заливало світло ліхтаря. Поодинокі перехожі поспішали додому. Дерева навпроти прикрашали гірлянди — сині та жовті, і я згадала, що Новий рік настане через чотири дні. На головкій площі напевно зараз стоїть осяйна ялинка. Цікаво на неї подивитися. Чи буде в мене на це час? І чим узагалі мені тут займатися, поки мама зваблюватиме Зігфріда? Я відпустила фіранку, ввімкнула телевізор, лягла на ліжко й укрилася ковдрою. Клацаючи пультом, відчула, як важчають повіки, і на мить заплющила очі.
* * *
Прокинулась я від гуркоту. Звуки долинали із сусідньої кімнати. Серце застукало аж у горлі. Я перелякано схопилася з ліжка. Чулися збуджені голоси — мамин і чужий, чоловічий, а ще грюкання. Щось ляснуло — так, наче ударили по обличчю, потім ще раз. Мама скрикнула. Він що там її б’є? Я вилетіла з кімнати й за кілька секунд уже була біля сусідньої, звідки лунали звуки. Двері були напівзачинені, я штовхнула їх уперед.
Німець стояв спиною до мене перед ліжком. Його штани були спущені, і мій погляд уперся в голі чоловічі сідниці, до половини прикриті сорочкою. Він ритмічно рухався вперед-назад, тримаючись за щось руками. Ураз він відірвав праву руку від чогось, невидимого мені, і ляснув. Мама скрикнула. Тепер я помітила і її сідниці, білі та голі, по яких він ляскав, і задрану коротку сукню, і ноги в порваних колготках, які виднілися по обидва боки від Зігфріда. Напевно, я скрикнула, бо німець обернувся і хрипко сказав, не припиняючи рухатись: