— Привіт.
Хоч я й очікувала на його появу, він заскочив мене зненацька — підійшов зовсім нечутно, наче кіт на м’яких лапах, поки я задумливо роздивлялася свої нігті.
Стояв переді мною й широко всміхався, демонструючи бездоганно білі зуби. Я ковзнула по ньому швидким поглядом — темно-сірі джинси, синій светр, з-під якого виглядала горловина білої футболки, годинник на руці. Ніхто б у житті не подумав, що цей чоловік маскується під безхатька, живучи при цьому у величезній хаті.
— Сьогодні ти не схожий на бомжа, — я намагалася сказати це нейтральним тоном, але вийшло більше схоже на наїзд.
Він розреготався.
— Я бачу, тебе це непокоїть.
Чоловік запхав великі пальці рук у передні кишені джинсів. Він стояв навпроти й насмішкувато дивився на мене, трохи похитуючись.
Я глянула на його ноги — він був босий.
— Так, босий, наче бомж, — чоловік розвів руками. — Нікуди від цього не дітися.
Я не зрушила зі свого місця біля холодильника. Моє бажання зробити йому приємний сюрприз десь випарувалося, зараз я відчувала до нього лише ворожість. Він відсунув стілець і сів за стіл, витягнувши ноги, із насолодою поворушив пальцями.
— Утомився, як собака, — мовив чи то мені, чи собі, сперся на стіл ліктем правої руки та запустив долоню у волосся.
Тільки зараз я помітила, що він наполовину сивий. Цей факт чомусь мене розчулив.
— Я досі не знаю, як тебе звати, — сказала, не змінюючи пози.
— Називай мене Шаушва, — чоловік повернув голову в мій бік. — Це розповсюджене ім’я в Конго.
— Ти звідти?
Він кивнув.
— Приїхав навчатися і залишився. Якось так.
Я хотіла запитати те, що муляло, — про доньку, про її кімнату, але стрималася. Натомість сказала:
— Я приготувала вечерю.
Шаушва всміхнувся.
— Я відчув запах. Пахне смачно.
— Їстимеш?
— Звісно, вмираю з голоду. Тобі допомогти?
Я відмахнулася. Неприязнь минула. У цю мить я була рада, що не сама. Розклала по тарілках пюре і рибу, поставила посередині миску з салатом, наклала собі та йому. Потім відсунула стілець і сіла навпроти. Чоловік побажав мені смачного й усміхнувся. Від цих слів усередині піднялася тепла хвиля. Це було так дивно — сидіти за красивим столом у чужому місті в чужій квартирі з чужим дядьком, який бажає мені «смачного» та їсть вечерю, яку я приготувала. Мама ніколи так не казала. Разом вечеряли ми рідко та переважно мовчки. Різати рибу ножем, тримаючи його в правій руці, а виделку в лівій, було незручно, тому я відклала ніж і просто колупала її виделкою. Хай думає, що хоче, про мої манери. Зрештою, я в гостях у бомжа, а не в аристократа.
— Смачно!
Цей чоловік постійно усміхався. Суцільний «містер позитив». Він доїв усе на тарілці та склав прибори. Я глянула на нього і зробила так само.
— Є ще десерт, — повідомила йому.
— Нічого собі! І що на десерт?
— Торт. «Наполеон».
Здуріти! Мій улюблений. Сто років його не їв. Зробити тобі чаю?
Я кивнула.
Шаушва ввімкнув чайник, потім прибрав зі столу й заходився мити посуд. Я тим часом дістала «наполеон» із холодильника й виклала на тарілки. Сіла, чекаючи, поки він приготує чай. Чоловік кинув чайні пакетики до чашок і залив окропом, поставив одну з чашок переді мною.
— Чорний? — запитала я.
— Чорний, у мене іншого не водиться.
Сів навпроти мене, відділив чайною ложечкою шматок торта й запхав до рота.
— Ммм, смачно! — показав мені лайк.
Я теж спробувала. Певно, це був найсмачніший торт у моєму житті.
— Ти комусь дзвонила? — запитав, прожувавши ще один шматок.
Він дивився прямо в очі.
— Дзвонила.
— І?
— Другові, якщо ти питаєш про маму. Їй не дзвонила.
Мені було незручно відповідати на його запитання. Я схопила чашку з чаєм, але той був занадто гарячим, щоб пити й навіть тримати в руках.
— Так мама ж, мабуть, хвилюється. Хіба ні?
Шаушва жував «наполеон» і чекав відповіді.
— Не думаю. У неї є інші справи.
— А батько? — він підняв брову.
— Немає батька, — буркнула я і таки сьорбнула чай.
Рідина обпекла рот, піднебіння і горло, я закашлялася. Чоловік скочив з місця й постукав мене по спині долонею. Я хапала ротом повітря, щоб загасити пожежу, яка палала всередині, з очей текли сльози. Шаушва дав мені в руку чашку з водою, я жадібно випила половину — і нарешті видихнула.