— Їсти будеш? — крикнув Шаушва з кухні.
Я струсила руки над раковиною і крикнула у відповідь:
— Буду!
Коли вийшла на кухню й сіла за темний дерев’яний стіл, він уже приготував бутерброди з ковбасою та заварив чай. Я глянула на годинник — одинадцята.
— Може, завтра ялинку вже прикрасимо? — пробурмотіла з повним ротом, вгризаючись у бутерброд.
— Мені зранку на роботу, — відповів, скрегочучи стільцем і сідаючи поруч. — Якщо завтра, то сама.
— Ей, самій неприкольно! — запротестувала я. — Відчуття свята не з’явиться.
— Його й так немає. Це чуже свято, я вже до нього не звикну.
Я доїла один бутерброд і взялася за другий.
— Ти ж не пробував. Новий рік люблять усі.
— І ти? — він пильно глянув мені в очі, завмерши з чашкою в руці.
— Це єдине свято, яке я люблю.
— Добре, давай прикрашати це довбане дерево вночі, — пробурмотів він.
Я засміялася, ледь не вдавившись.
— Ти просто випромінюєш оптимізм.
Шаушва здвигнув плечима, прибрав зі столу посуд і одразу вимив його. Мене вражала така схильність до порядку. Напевно, свою доньку він би ганяв за лишені абиде брудні чашки.
Чоловік узяв ножа й пішов до ялинки, яка так і лежала в коридорі, присів і розрізав мотузку. Дерево миттю розправило свої гілки, зайнявши значну частину простору.
— І куди її будемо ставити?
Я підійшла, присіла поруч, торкнулася рукою зелених колючих гілочок.
— А де ти проводиш найбільше часу?
— На вулиці, — Шаушва гмикнув. — Тут — на кухні або в спальні. Можемо поставити у… твоїй кімнаті.
— Давай краще на кухні, там якраз багато місця, — запропонувала я.
Шаушва піднявся й потягнув ялинку на кухню.
— Ей, полегше, не дрова несеш! — крикнула йому в спину.
Він лише відмахнувся.
— Тягни сюди підставку.
Через пів години, поколовши всі руки, ми таки запхали дерево в підставку. Шаушва приніс пакети з прикрасами та гірляндами і почав хаотично навішувати іграшки на ялинку.
— Слухай, — обурилась я, — у тебе нуль смаку. Не ліпи все підряд. Ти повісив разом три однакові кульки!
— Якщо така розумна, прикрашай сама, а я подивлюся.
Шаушва облишив ялинку і відчинив одну з кухонних шафок. Дістав звідти пляшку, взяв із полиці склянку, налив. Мене це напружило. Я тривожно зиркнула на нього. Він це, мабуть, помітив і сказав, ніби виправдовуючись:
— Я рідко п’ю. Мабуть, перемерз сьогодні, щось мене трусить. Не переживай, тут тільки на палець.
Спиною я відчувала напругу, що виникла між нами. Почула, як м’яко причинилися дверцята холодильника і щось дзенькнуло об склянку. Повісила на ялинку пластикового ангела й озирнулася.
Шаушва стояв біля вікна впівоберта до мене. Коли він підніс склянку до губ, лід у ній дзенькнув знову. Мені це вже не подобалося. Він наче відчув мою тривогу— усміхнувся, ще раз відпив і відніс склянку до мийки. Зашуміла вода— він як завжди одразу мив за собою посуд. Поряд з ангелом я повісила сніжинку, відійшла на крок, щоб оцінити результат свої старань.
— Тобі подобається? — спитав Шаушва.
Я обернулась і кивнула. Він витирав руки рушником.
— Мабуть, треба спершу повісити гірлянди.
Шаушва підійшов до пакета з прикрасами, присів і дістав звідти три коробочки з вогниками. Неспішно витяг одну гірлянду, розмотав, від чого вона зазміїлася по підлозі, потім обернув нею вершечок ялинки. Другу намотав на середину, останню — на низ дерева.
Я стояла поряд і спостерігала, склавши руки на грудях.
— Ну все, залишилося тільки ввімкнути, — Шаушва був задоволений. — У мене десь є подовжувач.
Я знизала плечима і продовжила вішати іграшки, поки він шукав. Скоро в пакеті не залишилося жодної, а Шаушва все ходив квартирою туди-сюди, бурмочучи щось собі під ніс. Із його схильністю до порядку було навіть дивно, що він не може чогось знайти. Нарешті він повернувся, тримаючи в руках подовжувач, опустився на коліна перед ялинкою, вставив штекери всіх трьох гірлянд у гнізда, потягнувся до стіни й під’єднав подовжувач до розетки.
Ялинка одразу замиготіла вогниками. Жовті, червоні, сині, зелені. Їх було справді багато — Шаушва постарався, обплітаючи дерево гірляндами.
— Так має виглядати крістмас трі? — він стояв поруч.
— Хіба не красиво? — я милувалася своїм витвором.
Це була найгарніша ялинка в моєму житті. Іграшок на ній було не багато й не мало, а саме вдосталь, різнокольорові вогники взагалі казкові. Удома наша стара гірлянда світилася лише зеленим і синім, червоний і жовтий давно не працювали.