Професор не встиг більше нічого спитати, бо зайшла мама, але я бачив його стривожений погляд — він усе ще думав, що вся та конфронтація відбувалася в моїй свідомості. Я це розумів, та все одно трохи розізлився. Тобто він же знав про всі ті речі: персні, книжку містера Томаса. Хоча тепер, озираючись у минуле, я розумію. Віра — високий бар’єр, його нелегко взяти. А для розумних людей, гадаю, він іще вищий. Розумні багато знають, і це змушує їх думати, що вони знають усе.
— Джеймі, нам пора, — сказала мама. — Мені треба добивати рукопис.
— Тобі постійно треба добивати якийсь рукопис, — відповів я, і вона розсміялася, бо ніде не дінешся від правди. Стоси для прочитання височіли як в офісі агенції, так і в її домашньому кабінеті. Високі стоси. — Поки ми не пішли, розкажи професорові, що в нашому будинку вчора сталося.
Вона повернулася до професора Беркетта.
— Марті, це було щось дуже дивне. В будинку повибивало всі автоматичні рубильники. Одночасно! Містер Провенза — наш домоврядник — сказав, що це, напевно, був якийсь стрибок напруги. Він ще такого ніколи не бачив.
Професор спантеличено подивився на неї.
— Тільки у вашому будинку?
— Тільки в нашому, — підтвердила мама. — Ходімо, Джеймі. Нехай Марті відпочиває.
Наш вихід був майже стовідсотковим повтором нашої появи. Професор Беркетт уважно подивився на мене, а я йому злегка кивнув.
Ми порозумілися.
46
Того вечора я отримав від нього імейл, надісланий з айпеда. Він єдиний серед моїх знайомих писав у листі привітання — і взагалі писав нормальними словами, а не «нушотитам», «ггг» і «НМД».
Дорогий Джеймі,
сьогодні вранці, коли ви з мамою пішли, я пошукав інформацію про бомбу в істпортському супермаркеті. Звісно, я мав це зробити ще раніше. Але я знайшов дещо цікаве. Елізабет Даттон майже не фігурувала в новинних сюжетах. Усі лаври дісталися відділу розмінування (особливо собакам, бо люди люблять собак. Здається, мер навіть медаллю якогось собаку нагородив). Про Елізабет згадували тільки як про «детектива, який отримав наводку від свого давнього інформатора». Мені здалося дивним, що вона не брала участі в пресконференції після успішного знешкодження бомби і не отримала офіційної нагороди. Однак вона змогла зберегти роботу. Можливо, це якраз і була та нагорода, якої вона хотіла і на яку заслуговувала, на думку її керівництва.
Спираючись на власні дослідження цього питання, на дивну проблему з електроенергією у вашому будинку, яка виникла під час твоєї конфронтації з Терріо, та інші моменти, про які ти мені повідомив, я не бачу можливості й далі не вірити у твою розповідь.
Хоча мушу додати кілька застережних слів. Мені не сподобався вираз твого обличчя, коли ти сказав, що тепер твоя черга його переслідувати або що ти свиснеш, і воно примчить. Може, так і буде, АЛЕ Я ЗАКЛИКАЮ ТЕБЕ НЕ РОБИТИ ЦЬОГО. Канатохідці часом падають з висоти. Дресирувальників калічать кішки, яких вони, на власне переконання, давно приборкали. За певних обставин навіть найслухняніший собака може накинутись і покусати хазяїна.
Моя тобі порада, Джеймі, — не чіпай більше цю істоту.
З найкращими побажаннями, твій друг
проф. Мартін Беркетт (Марті)
P.S. Мені страшенно цікаво дізнатися точні подробиці твого екстраординарного переживання. Якби ти міг прийти до мене в гості, я б вислухав з величезною уважністю. Припускаю, що ти й досі не бажаєш навантажувати свою матір цією історією, тим паче, що, здається, ситуація щасливо вирішилася.
Я відписав йому одразу. Моя відповідь була набагато коротша, але я постарався скомпонувати її так само, як він — наче лист для звичайної повільної, «равликової» пошти.
Дорогий професоре Беркетт,
я з радістю до Вас зайду. Але до наступної середи не зможу, бо в понеділок у мене екскурсія в Музей мистецтва Метрополітен, а у вівторок — шкільна гра у волейбол, хлопці проти дівчат. Якщо середа Вас влаштує, то я прийду після уроків, десь о 15:30, але побути зможу тільки годинку чи десь так. А мамі скажу, що просто захотів зайти до Вас у гості, і це буде правда.
Ваш друг
Джеймі Конклін
Напевно, айпед лежав у професора Беркетта на колінах (я уявив, як він сидить у своїй вітальні, оточений усіма тими старомодними картинами в рамах), бо відповів він миттєво.
Дорогий Джеймі,
середа мене цілком влаштує. Зустріну тебе о пів на четверту і пригощу печивом з родзинками. Що тобі краще смакуватиме до печива — чай чи ситро?
З повагою
Марті Беркетт