Я похитав головою.
— Як швидко забувають видатних людей. Погугли його, коли будеш удома. Прекрасний гітарист, десь на рівні з Клептоном і Нопфлером. Він говорив про те, як він фігово настроює свій інструмент. «На той час, коли я зрозумів, що погано вмію виконувати цю частину своєї роботи, я був занадто багатий, щоб її покинути». Те саме зі мною і моєю кар’єрою перевізниці. Я тобі ще таке скажу, раз уже ми збуваємо час на старій добрій нью-йоркській автостраді. Думаєш, тільки твоя мати постраждала у восьмому році, коли економіка склеїла ласти? Неправда. У мене був портфель акцій — хай крихітний, але він був, — і раптом пуф, і все, нема.
Вона проминула ще одну здвоєну фуру, обережно, увімкнувши поворотник перед виїздом убік і поверненням на смугу. Зважаючи на те, скільки дурі вона в себе втягнула, я був щиро вражений. А ще вдячний. Я не хотів бути з нею поряд, проте ще більше не хотів з нею помирати.
— Але основним фактором була моя сестра Бесс. Вона вийшла за чувака, який працював у великій інвестиційній компанії. Ти, певно, про «Бер Стернз» чув не більше, ніж про Чета Аткінса?
Я не знав, кивати головою чи хитати, тому просто сидів і дивився на дорогу.
— Денні, мій зять, який тепер спеціалізується на менеджменті відходів, мав роботу початкового рівня, коли Бесс за нього виходила, але попереду в нього відкривалися світлі перспективи. Цитуючи одну стару пісню, майбутнє було таким сліпучим, що йому потрібні були сонцезахисні окуляри. Вони купили будинок у Такаго-Вілидж. Чималенька іпотека, але всі їх запевняли — зі мною включно, кляті мої очі, — що нерухомість такого класу не має іншого вибору, ніж рости в ціні. Як і фондовий ринок. У їхньої дитини була няня-іноземка. У них було молодше членство в заміському клубі. Чи не переоцінювали вони свої можливості? Бляха, так. Чи дивилась Бессі з презирством на мої мізерні сімдесят штук на рік? Так точно. Але знаєш, як казав мій батько?
«Та звідки ж мені знати?» — подумав я.
— Він казав: якщо спробуєш бігти наввипередки зі своєю тінню, то неодмінно зариєш носом у землю. Денні й Бесс обговорювали можливість встановлення басейну, коли в них з-під ніг утекла земля. «Бер Стернз» спеціалізувався на іпотечних цінних паперах, і зненацька весь папір, який вони тримали, виявився просто папером.
Вона похмуро замовкла і задумалась, поки ми проїжджали повз знак «НЬЮ-ПАЛТЦ 59 ПОУКІПСІ 70 РЕНФІЛД 78». Їхати до пункту призначення нам залишалося трохи більше ніж годину, і від самої думки про це в мене поповзли мурашки, бо «Пункт призначення» — це дуже кривавий фільм жахів, який ми дивилися з друзями. Не на одному рівні з «Пилою», та все одно охріненно чорнушний.
— «Бер Стернз»? Яка іронія. Одного тижня їхні акції продавалися по сто сімдесят доларів за штуку чи більше, а наступного їх уже збували по десять. Уламки підібрав «Джей-Пі Морґан Чейс». Інші компанії теж наказали довго жити. Топ-менеджери пережили це нормально, як і завжди. А от маленькі хлопчики й дівчатка навпаки. Зазирни на ютьюб, Джеймі, й подивись, як люди виходять зі своїх гламурних офісів у центрі, несучи в картонних коробках усю свою кар’єру. Серед них був і Денні Міллер. Через пів року після того, як вступив у заміський клуб «Ґрін-Гіллз», він уже їздив на сміттєвозі «Ґрінвайз». І це йому ще пощастило. А будинок їхній виявився дорожчим за ринкову ціну. Розумієш, що це значить?
Ще б я не розумів.
— Вони заборгували за нього більше, ніж він коштував.
— П’ять з плюсом, чемп… Джеймі. Сідай за першу парту. Але то був єдиний їхній актив, не кажучи вже, що єдине місце, де Бесс, Денні й моя племінниця Франсін могли прихилити голову вночі так, щоб їх не залило дощем. Бесс каже, що деякі їхні друзі спали в трейлерах. І як ти гадаєш, хто їм підкидав грошенят, щоб вони могли виплачувати кредит за того білого слона з чотирма спальнями?
— Мабуть, ти.
— Точно. Бесс перестала мене зневажати за сімдесят штук на рік. Але чи змогла б я їх підтримувати лише на свою зарплату плюс понаднормові, які набирала? Та яке там. А може, тому, що влаштувалася охоронницею в кілька нічних клубів? Двічі та яке там. Але там я познайомилася з потрібними людьми, отримала пропозиції. Деяким видам діяльності фінансова криза не страшна. Бюро ритуальних послуг завжди виживають. Колектори, професійні поручителі під заставу. Крамниці спиртних напоїв. І наркобізнес. Бо в усі часи, хороші чи погані, люди хочуть кайфу. Ну добре, гарні речі мені теж подобаються. Я за це не проситиму вибачення. Гарні речі мене тішать, і я вважала, що заслуговую на них. Я зберегла дах над головою сестриній сім’ї, і це після всіх тих років, що Бесс гнула переді мною кирпу, бо була вродливіша, розумніша, навчалася в справжньому коледжі, а не в технікумі. І звісно, вона була гетеро.