Xимка (кинувшись). Стійте! Я зараз… Здається, десь ром був. (Поривається іти).
Палажка. Та не турбуйся, Химко!
Химка виходе.
От уже й появились вигадшики! Пили б те, що дають.
Іван. По одному, тьотушка, слєд… Для воспаленія чувствій.
Федір. І услажденія скуса.
Палажка. Воспалитесь і усладитесь так, що відсіля і рачки не полізете.
Іван. Зачем?… Разве ми не знаєм, де і как слєдуєт поводиться?
Федір. Биваєм і ми у благородной компанії!
Палажка. У Гершка в шинку?
Федір. Зачем в шинку?., в трахтирі!.. В шинку все больше прості бивають, а в трахтирі – благороднії.
Палажка. Ті благородні, що як свині голодні?… Благородний чоловік у себе і дома знайде, що випити та поїсти.
Іван. А проєзжий?
Федір. Ну, вот: проєзжий?… У проєзжого в дорозі нєту дома.
Палажка. Та проїжджий же не стане наливатися У вашому трахтирі!
Іван. Случається… Одного я сам виділ… Три дні сідєл – і днем і ночью… Дойшов до того, што і подвестись не можеть… Лежить да гукає: лий мені в горло!
Палажка. Поки навіки не залився?
Іван. Зачєм?… Приєхала компанія да і взяла з собою. Так за руки, за ноги взяли, в вагон укинули да і повезли. Смєху било! Несуть да приговоривають: мертвоє тєло несем!
Вертається Xимка з пляшками й мисками.
Вихід VIII
Xимка. Я вже заразом усе несу. Ось вам ром. (Станове перед Іваном пляшку). Це запіканка… А це нам з вами, тіточко, пляшка вина. (Станове перед Палажкою).
Палажка. Не турбуйся про мене: я не п'ю.
Xимка. А це – закуска. (Станове печену качку). Стійте, я зараз хліба достану.
Палажка. Та не клопочися!
Xимка. Які там клопоти? Хліб тут, у шахві. (Біжить у другу хату і незабаром виносе хліб, пироги і тарілки і все те розстановлює по столу).
Палажка. Навантажила повен стіл!
Федір. То не про нас… Вот – про нас. (Бере пляшку рому). Правда, Іван? (Одпива з півстакана чаю і долива ромом). Лить і тобі?
Іван. Уцяпни!
Федір. Куди? Надпий же!
Іван. На блюдце одлий.
Федір одлива з півстакана і долива ромом. Іван, помішуючи ложечкою, пробує.
О-го, забирательний!
Xимка. Панич казав, що то ром страшенно кріпкий. Він як чай п'є, то тільки по ложечці у стакан вливає.
Федір. А вот ми попробуємо, чи правду панич кажеть… Іван! Душа міру знає? (Дивиться на Івана. Той хитнув головою. Федір, перехиливши стакан, почав навхильці пити. Допивши до половини, станове)… Єсть дух!.. Разві мало не доходить до того, што в Гершка пили.
Xимка. Тіточко! невже ж і ми не вип'ємо з вами? Уже ж як гуляти, то – гуляти! (Налива вина в чарку Палажиі і собі).
Іван. Ето хорошо. І мені будеть с ким цокнуться. (Бере стакан і цокається з Химкою; потім помалу п'є).
Xимка. Тіточко! Нуте й ми з вами.
Палажка. Та я ж нічого не п'ю.
Xимка (трохи надпивши). І-і, боже, яке добре! Ось хоч пригубте, тіточко! (Подає чарку Палажці).
Палажка. Од тебе не одчепишся. (Бере чарку, надпива). Справді, добре.
Xимка. То-то. Випийте ж повну.
Федір. А мені і цокнуться ні з ким? Приходиться самим з собою. (Підніма стакан, цока ним себе по лобу, а потім миттю випива). Хху-у!
Іван (з півстакана надпивши). Крутой та солодкий!.. Паровозом пройшов по животу.
Xимка. Може, другий?
Іван (мота головою). Ні.
Федір. Можна другой, но – перепочивши.
Палажка. Куди вже тобі другий пити, коли ти й від першого захитався.
Федір. По ехтому і перепочить нада… Хху-у!
Xимка. Краще рому не пийте. Хай йому! Поп'єтесь та й не заграєте, і не потанцюємо… Закусіть краще, а як схочеться випити – ось запіканка.
Федір (п'яно). І запіканки вип'ємо!
Іван. Да, закусить нада… Будто шестірньой скородить!
Xимка. То он – качка. Жирний був селезень! Просю покорно. Чого вам? Ось ніжка. (Кладе йому на тарілку ніжку і подає).
Іван. Ні. Етого я не люблю.
Xимка. А чого ж? Груднинки, може?
Іван (мота головою). І то – нет… Вот (указує).