Xимка. Куприк? Що ж тут їсти? Сама кістка!
Іван. Лакомий кусочок!
Xимка (кладе на тарілку куприк). І що тут лакомого? (Сіда і п'є потроху чай).
Іван (одламує носик від куприка і їсть). У-у, смак!
Федір (протягуючи руку до пирогів). А мені – перожка… У меня мать попадя била і перожков їсти навчила.
Палажка. Чом же ти у попи не постригся, коли в тебе мати попадя була?
Федір (кутуляючи пиріг). Не захотєл.
Палажка. Видно й по тобі.
Федір. Я і в бурсі бил.
Палажка. Скажи краще: під бурсою валявся, як з шинку п'яний ішов.
Федір. Не – у бурсі… І кашу бурсацькую єл.
Палажка. Не видно, щоб тобі багато доставалося бурсацької каші: чоловіком би був.
Федір. Много єл.
Іван. Та ну, не бреши. Надоєло твої брехні слухати! Думаєш, справді в шинку алі в трахтирі?
Федір (підводячись). Я – нічаво… Я только пойду провєтрюсь, жарко тут, ху-у! (Поточуючись, виходе).
Палажка (собі підводячись). Та й я піду на часок, довідаюся, де це наша Фенька. (Іде).
Xимка. І справді: чому вона не йде? Ходімо силою її приведемо. (Схоплюється і йде. Іван придержує її за спідницю).
Вихід IХ
Іван (тихо). Хима Ивановна! Пусть вона одна ідьоть. Зоставайтесь тут. (Палажка виходе).
Xимка. Не личить нам удвох зоставатись.
Іван. Чому? (Горнеться до неї). Любезная моя! (Цілує її ззаду у щоку).
Xимка (вирвавшись). Та ну! Вигадав що! (Мерщій виходе).
Іван (один). Іш, какая недотрога! А нутро все так і палить, так і жжьоть… Ех, проклятая!
Хапає гармонію і почина журливої грати. Через який час на порозі появляється Химка і, розчинивши двері, становиться біля одвірка, слуха, що Іван грає.
Вихід Х
Xимка (сама собі). Та й красивий же, вражий син, який! Так і бере на себе очі. (Любується на його). Не йметься мені віри, щоб він був такий, як тітка каже… То ще поки він парубкує, то видає з себе такого… гуляку; а як ожениться, то, певне, переміниться.
Як Іван перестав грати і підвів голову, Химка зразу похнюпилася, наче зажурилася.
Іч, яку ловку та голосну зачали! А нуте ще.
Іван. Грусть одна! (Сяке-таке приграє).
Xимка. Нащо ви так багато п'єте?
Іван. Потому – грусть!
Xимка. Через те й грусть, що п'єте.
Іван. Нєт… Через то, што я один.
Xимка. А чом же ви собі пари не знайдете?
Іван. Хто не люб – сокочить, а хто люб – не хочеть.
Xимка (заграючи). А ви б попрохали.
Іван (радо). Невже?
Xимка (усміхаючись). Ось попробуйте.
Іван. Хима Ивановна!
Xимка. То ви про мене? Я вам не пара… У мене є свій буркун дома.
Іван. А ви того буркуна бросьте, што вам з його?… Хима Івановна! (Поривається до неї наблизитися).
Xимка. Не підходьте…, бо зараз утечу, їй-богу, утечу! (Вернулася і наткнулась на Палажку). От і гаразд, що ви, тіточко, вернулися; а то – покинули нас удвох.
Іван (набік). Вот чорт старую принес! І чого вона сюда встряла? (Сіда і почина грати на гармонії).
Вихід ХІ
Палажка (увіходячи). Шукала, шукала Феньки – як лизь злизав! Нігде немає. Іду сюди, а щось на порозі сидить. Думала – вона. – Хвенько! гукаю. А воно – як замурчить!.. Коли придивлюся, аж то Федір сидить і хиляється на всі боки; не знайде, об віщо обпертися, та й хиляється… Іди, Іване, свого товариша порятуй. (Сідає за стіл; за нею – Химка).
Іван (граючи). Не возьмьоть его нечистий! Прочумається – сам прийдьоть. А хочете, я його зараз призову?
Палажка. Якби хоч хто підвів його, а то ніяк не встане.
Іван. Подведьом!
Почина грати до танців. Незабаром почувся з-за кону викрик Федорів: «Чики, чики! чики, чики! Ух, ріж! грай! грай!» Далі чутно тупотання ногами і незабаром, танцюючи ускочив Федір.
Вихід ХІІ
Федір (танцюючи).
Xимка (підводячись).
Виступа з-за столу і почина пританцьовувати. Чим далі, то все більше та більше, поки не почали удвох з Федором і навсправжки танцювати. Іван, не видержавши, і собі скочив з місця і, граючи на гармонії, почав танцювати. Палажка регоче.