Федір. Как же вона тобі будеть давать, когда ти с нею отак поводишся?
Іван. Поводишся, кажеш?… А ето правда… (Трохи задумується). Ну, се дєло поправимоє. Де вона, не знаєш?
Федір. Пошла до панича за білльом.
Іван. До панича?… (Задумується). Слухай. Я пойду, а как вона возворотиться… ти скажи їй… Ні. Ти краще зійди куди; я сам з нею поговорю… Не заходь только далеко, штоб, як гукну – ти тут і вродився!
Федір. Я пойду до хозяйського сина. Отут за дверима буду. Стукни только.
Іван. Гаразд.
Федір виходе і стрівається на порозі з Фенькою.
Федір. Куди се ти, як буря, мчишся?
Фенька. Не тобі, сопливому, знати!
Федір. Сопливому? А сама слинява! (Набік). Ну, не ждати добра, коли оця повія примішається!.. Посмотрим, што то будеть. Только знай, Іване, што в Федора давно серце болить, дивлячись, як мучиться Химка… Знай та й остерегайся! (Виходе).
Вихід VII
Іван (до Феньки). Се ти? А я думал…
Фенька. Што ти думал? Можеть, й те, што твоя жінка?
Іван. А вона што думаєть?
Фенька. Нахвалялася коси обірвати… Може б, і оборвала, да не на такую напала!
Іван. А гаразд би било.
Фенька. Я так і знала, што вас двоє – п'ятак пара!
Іван. Не то… А єжелі б вирвала хоч пасмочко, хоч півпасмочка, одну кучеречку… От би я у неї напам'ять собі і попрохав… Бо ти сдєлалась з якогось часу недотрога. (Пильно дивиться на неї). А кучеречки які!
Фенька (граючи очима). Попроси у своєї жінки, пускай вона наділить тебя своєю вовною; а на чуже не зазіхай: єсть квас, та не для вас!
Іван (жартовливо). А я вчера бил у компанії. Пили – аж небові жарко! І сегодні с похмілля голова болить… От би вашого кваску на похмілля.
Фенька. Попроси сирівцю у Химки.
Іван. У Химчиному сирівцеві пацюки бовталися!
Фенька. А ти, небойсь, его улюбив?
Іван. Думал – путяще што.
Фенька (вертнувшись). Ну то й зоставайся з своєю бовтушкою!
Іван. Слухай… Разві ти і досі сердишся?
Фенька. Чого мені сердитись? Што ти мені такоє? Думал, што як зрадил, то і журитися почну? Не только свєт, што в окошке, за окошком єго больше… Сегодні один утішить, а завтра – другой. Є много вас, скурвих синів, за день не перевішаєш! Аби охота, а ви, как ті мухи на патоку, налетите… только кивну!
Іван. Да ти козир з себя!
Фенька. Та не тобі прийдеться сего козиря вбити.
Іван. А можеть, і на мою долю перепадьоть?
Фенька. Дожидайся!
Іван. Как хвилька до меня прийдьоть, то я сего козиря і вб'ю! (Заграє).
Фенька (крутнувшись; через плече). Твоя сопливая хвилька, што до панича сейчас повіялася?
Іван. Фенько! Не згадуй її мені, бо…
Фенька. Бо што? Куди ж пак! (Стріля на його очима).
Іван. Ти… ти прямо – чортова перечниця!
Хоче обняти її; Фенька, окрутнувшись, ухильнулася і, граючи очима, стала біля порога.
Фенька. Не черти, бо так тебе кругом обчерчу, што, як цуцик, будеш бігати за мною. (Іван кидається на неї; Фенька, ускочивши у сіни, зачинила двері і, придержуючи за клямку, з-за дверей). Слухай. Я не [за] тим приходила. Приходь сегодні увечері до нас з гармонією… Буде Пріська, Хотина, Горпина… погуляємо! Чув?… Приходь же, побалакаємо. (Утікає).
Вихід VIII
Іван (перед розчиненими дверима). Утекла!.. От гаспидське зілля! Іш, как меня роспалила!.. Как гадина, на всі боки так і звиваєтця… Отакую б мені, а не слиняву кислятину… Такая запал маєть. Єжелі б намірявся кого зарізати, то сама б і придержала!.. Огонь – не дівка!.. Правду каже про Химку: сирівець. Сирівець і єсть да ещо і давній, аж пузириться!.. А ета – шевська смола горюча! Так і мотаєть тебя всего, навспинячки станове!.. Єжелі б немного краща на вид – чорт би била не дєвка! Ну, да нічаво! Нада її з рук не видускати, когдась у пригоді станеть. Треба уже пойти до їх. Вот смеркнеться – пойду… А пока што – нада ж з своїм сирівцем штось думати. Пропасть, сказують, денег панич для неї наскладав; а не даєть… не признайоться… Што ти з нею будеш робити? (Задумується). Пошла до панича. Приревнувати до єго, штоби, значить, больше вєри било?… Зачем до нього ходити?… Ето хорошо придумано. Над етім нада подумати, как, примєрно… єйо деньжата сюда (указує на кишеню) переманити… А деньжат нада. Чортов Гершко говорил, што больше набор не поверю. Заплати, говорить, сперше 25 рублів, што нагулял… А гдє їх взять? Вот і мєста лишили… Видно, чортов Гершко рознюхал уже. Сказано: жид! (Задумується). А бісовая Фенька з голови не йдеть! Отак перед очима і стоїть. Проклятий магніт, гак і тягнеть до себя, так і палить. Он как збентежила: серце как не вискочить, аж дух сперло… А все ж нада Химку приревнувати. Ну, да ето недовго.