Іван (хитаючись). Нет, нет, дядьку Грицьку, не спиняйте Химку… Пущай Химка говорить… З запалом, значить, з запалом! Страх люблю з запалом!
Xимка. Хай тебе, злодію, запале моя кров, що ти п'єш її! Від сього часу і довіку будь ти проклятий від мене!.. І на слід твій, мошенюго, буду плювати, не тільки на тебе… Тьфу!
Грицько. Химко! А я що казав? Замовч!
Фенька. Ну, мнєе здесь делать нечего. (Поривається вийти).
Палажка (придержуючи її). Ні, стій, Фенько. Разом куліш заварювали, разом і їж з ним. Підожди та послухай, що будуть люди казати.
Іван. Брешеш, я твоєй крові не пил; а вот водочку – так! (Співа):
Грицько. Іване! Скажи ти мені: чи ти чоловік єсть, чи що ти таке?… Глянь на себе, на свою гидоту подивися, та й скажи по совісті: чи можна отаке робити?
Іван. Какоє?
Грицько. Як – какоє? Хіба ти не бачиш?… Чи ти віриш у бога, чи кладеш хреста його святого на себе?
Іван (випрямляючись і притупуючи ногою). Ну… Што ж ти меня сповідать будеш? Заповіді спрашувати будеш?… Ми, брат, у хорі були, знаємо по-церковному не менш твоєго… А тепер ми – гуляємо!.. Гуляй! вот тобі і весь сказ!
Грицько. На що ж ти гуляєш? і за що ти гуляєш?
Іван. Как на што?… Штоби погулять!.. А за што? – Много дураков на світі єсть!
Ївга. Здурій ти сам, каторжний! Жінчині гроші пропиваєш!
Іван. Ну то што, што жінчині? Какія оні єйо? Паничеві!.. Заработала, значить, постіль білу стелючи… Вот ми їх і – прикрили!
Грицько. Іване! Ти ще й жінку докоряєш? Ти ж бачив, що брав.
Іван. Ну, видал… Што ж с етого?
Грицько. Навіщо ж ти женився?
Іван. Как на што женився? Штоби денег добить, потому – без денег тепер жить нельзя.
Грицько. А жінка ж як?
Іван. Жінка? (Свище). А на што мне она? і без нее обойдемся… Фенько! Я дав тобі катеринку? Кажи, дав? Танцюй, штоби земля ходором ходила! (Почина грати).
Грицько. Ну, як я бачу, то тут уже більше нічого балакати. Одарко, Ївго! Збираймося назад.
Xимка (з плачем). Матінко моя! а мене ж на кого покинете?
Одарка. Дитино моя рідная! Не плач. Оце ж тобі одливається твоя доленька, що ти її сама собі добувала.
Іван. Собірайтеся. Всі собірайтеся! Я вам марша заграю. (Почина грати). Фенько, танцюй!
Убігає Федір.
Вихід V
Федір (до Івана). Ага, запопав я тебе, мошенюго! Ану лишень іди до поліції.
Іван (призро до Федора). Ти што за погань такая?
Федір. Што я за погань? То ти – погань! Ти думал, што, як я гуляв с тобою та товаришував, то й душу тобі свою запродав? Нєт, брат, помилився! Как я не гулял, а душі не прогулял. Серце у меня єщо зосталося і кипіло воно, дивлячись, как ти знущався над Химкою. Я только іскав случаю, штоб тобі за то віддячити. От і знайшов случай… Скажи лишень, вот тут, перед людьми, с какою ти жінкою Химчині деньги з банку брав? Ану, скажи: какая преподобниця ходила замість Химки с тобою? Чи не ета, бува? (указує на Феньку). Я все паничові розказав. Тепер іди з своєю преподобницею у поліцію та отвіт давай. (Повертається до дверей). Гей ви, поліцейські! (Увіходе два десятники). Ось той мошенюга! А ето єго преподобниця! Беріть їх та в тюрму саджайте.
Перший десятник. Ану, пайдьом, красню. (Береться за Йвана).
Ївга. А-га, догрався, луциперу! Ану лишень іди та посидь у тюрмі з своєю преподобницею, щоб знав, як знущатися над нещасною жінкою.
Іван. Што ж ето, што? Значить, ізмєна, Федоре? Не думал я, што ти такой… шпиг поганой!
Перший десятник. Та ну вже, найдем! Не упирайся. Там вас розберуть. (Бере його і веде).
Другий десятник. (до Феньки). І ти не одставай.
Фенька. Ох, какоє лишенько – у тюрму!.. І там не без людей. Пайдьом. Іван!
(Виходять).
Вихід VI
Грицько (зітхнувши). Ох, гріхи наші.
Xимка. Господи! що ж се вкоїлося таке? Де ж я тепер подінуся, на кого зостануся? (Плаче).
Федір. Я здесь, Химо, зостаюся.
Грицько. Годі, Химко, не плач. Знай, що тут, у цьому лихому місці, твоя згуба засіла. Тікай мерщій від неї! Поли вріж та тікай. Поїдьмо з нами. Я старий чоловік, одинокий; немає у мене нікого близького. Була жінка, та й ту бог прийняв. Іди ж до мене з своєю матір'ю та доглядайте моєї худоби; а як умру – то все вам зостанеться.