Xимка. Батечку мій! спасителю несподіваний! (Підбігає до його, хапає за руку і цілує).
Одарка. Ох, спасибі тобі, Грицьку, що ти зглянувся на наші сльози гіркі та нещастя люте і не дав нашим душам запропаститись. (Кидається до Грицька).
Ївга. От Грицько, так Грицько! Оце так. Ну ж я тебе хоч у лисинку поцілую. (Підходе до Грицька).
Грицько (осторонюючи всіх). Та годі вам, годі… От пристали! Збирайтеся мерщій та поїдьмо. (Усі заметушились).
Палажка. Яка я рада за Химку, яка я рада… Господи!
Федір. Вот тобі й раз! Думав: спроваджу Івана, а Химка здєсь зостаньотця… І тут не взяла… Ех, проклятуща невдача! (Махнувши рукою, поривається виходити).
Заслона пада
КІНЕЦЬ