Сьюзен відчула абсурдне бажання потиснути дівчинці руку. Вона нахилилася і обійняла племінницю. Рут ввічливо відповіла.
– Як доїхали? – спитала Сьюзен.
– Усе було гаразд, – відповів Ґреґ.
– Не потрапили ні в яку негоду? – допитувалася Сьюзен.
– Нас трохи намочило дощем на трасі М3, – сказав Ґреґ.
– Я хочу, щоб ти почувалася тут як удома, – промовила Сьюзен, звертаючись уже не до чоловіка, а до Рут. Дівчинка кивнула.
– Чого бажаєш на вечерю? Ти ж, певно, голодна. Я можу приготувати тобі улюблену страву на вечерю. Яка твоя улюблена?
Рут замислилася і мала визнати, що не має улюбленої страви.
– Тобі подобаються рибні палички?
Рут припустила, що так.
– Зробимо рибні палички.
Вони всі повечеряли рибними паличками, і це була цілком пристойна їжа. Сьюзен поставила Рут безліч запитань. Як справи в школі? Чи гарна в неї школа? Який її улюблений предмет? Улюбленого предмета Рут не мала, так само, як і улюбленої страви. Сьюзен запитувала себе, у чому ж такому обдарована Рут, і припускала, що згодом це з’ясується.
– Мені жаль, що з мамою так сталося, – раптом вихопилося в неї, і при цих словах у неї очі защипало від сліз. Вона сама не знала чому. – Усе, що можна, я зроблю. Усе, що ми можемо з дядьком Ґреґом. Ти знаєш. Ми тут. Ми подбаємо, щоб усе було якнайкраще. Ми не помремо, будемо поряд із тобою назавжди, – потім вона підвелася, щоб прибрати зі столу посуд.
Сьюзен спитала в банку, чи може взяти відгул, щоб доглянути за племінницею, і її інспектор сказав, що вони чудово впораються без неї і вона може брати стільки відгулів, скільки хоче.
– Ми можемо поклеїти у твоїй кімнаті нові шпалери, – сказала Сьюзен. – Аби ти почувалася в спальні, як удома.
Але Рут відповіла, що їй і так усе подобається.
– Ми можемо сьогодні піти разом у кіно. Ти любиш кіно? Любиш ходити по магазинах?
Вони пішли в кіно, вони пройшлися по магазинах. Сьюзен намагалася придумати, чим би ще розважити дівчинку.
– Що б тебе порадувало? – спитала вона дорогою додому, і Рут завмерла на місці й глибоко задумалася, наче це був привід для філософського роздуму, і відповіла, що не знає.
На похоронах Сьюзен змогла вдосталь наплакатися з відчуттям, що виконує сестринський обов’язок. Рут не пролила жодної сльозинки. Зовсім як Конні – та не плакала ні на похороні батька, ні на похороні мами, і на той час Сьюзен навіть захоплювалася нею, але зараз це здавалося неправильним. І доки священик виводив свій «Отче наш», вона напружено вдивлялася в цілковито сухі очі Рут і щомиті бачила холодність Конні. Рут переїхала до них жити, і вона була донькою Конні від і до. Сьюзен знала, що вона ніколи не стане її донькою.
– Гадаю, з дівчинкою щось негаразд, – сказала Сьюзен чоловікові.
– Дай їй час, – відповів Ґреґ. – Вона в жалобі.
– Не думаю, що це нормально, – заперечила Сьюзен.
І вона майже відчула полегшення тієї ночі, коли прокинулась, почувши, як Рут кричить від жаху.
Вона вбігла до кімнати Рут, увімкнула світло. Рут сиділа на ліжку з широко розплющеними очима, затуляючись подушкою, ніби щитом.
– Вона тут, – промовила дівчинка. – Як вона й казала.
– Хто тут?
– Мама, – прошепотіла Рут, навіть не маючи змоги підвести очі на Сьюзен. Вона була настільки налякана, що ледь змогла промовити це вголос.
Сьюзен сіла на ліжко і розкрила обійми дівчинці, яка просто впала в них.
– Мами тут немає, – сказала Сьюзен. – Мені шкода. Дуже шкода.
– Я її бачила.
– І навіть якби вона була тут, вона б ніколи не скривдила тебе. Ти ж це знаєш. Вона любила тебе.
Рут похитала головою і сховала обличчя на грудях Сьюзен, обійнявши тітку ще міцніше. І це сподобалося Сьюзен. Дуже сподобалося.
– Мама казала, що люди, яких ми вбили, повертаються до нас.
– Що?
– Вони повертаються до нас. Ніколи не полишають нас. Ніколи не дають нам спокою. Вона ховаються в тінях, тому іноді ми думаємо, що вони пішли. Але рано чи пізно вони виходять.
– Це дурниці.
– Чому б мені мама таке казала, якби це не була правда?
Тому що твоя мама була безсердечним стервом, подумала Сьюзен. І це було наче одкровення. Вона ніколи раніше не дозволяла собі думати таке, не настільки відверто, і хоча зараз це було лише в її голові, це була щира і абсолютна правда.