Так близько, наче вона сиділа біля самої арени. І тоді він заплющив власні очі, але не повіками, це було б надто просто! У нього був кращий трюк. Його очі закотилися всередину черепа, а потім він глибоко вдихнув – щоки запали, туго обліпивши кістки, уся голова ніби сплющилася від зусилля. Потім він знов роздувся, сильно, і його голова розпухла знову – набухла, ніби повітряна кулька – і назовні хлинули, продираючись крізь шкіру, червоні черв’яки. Багрові, вогкі, такі раді опинитися на волі! Клоун Флік був радий теж, йому вже не боліло. Цього разу він завершив свій виступ.
Інші мертві клоуни подякували йому оплесками, і Флік приклав пальця до губ – не треба зайвого шуму, Ґреґ і досі спить! Клоуни здавалися присоромленими. Потім Флік простягнув другу руку, точнісінько як робив колись раніше, і показав пальцем на Сьюзен, ось тільки цього разу він був достатньо близько, щоб торкнутися. І він торкнувся. Він торкнувся її.
Він провів тим пальцем по її обличчю – по її теплому і м’якому обличчю своїм холодним і тонким пальцем, гострим, мов зубочистка. Він і далі гладив) її. Може, заздрив, що в неї таке обличчя, що вона має обличчя взагалі? Він заговорив до Сьюзен, і його рот, розтулившись, перетворився на діру в тому, що тепер було кривавим місивом.
– Відпочинь трохи, – сказав він. – Завтра великий день. Завжди великий день. Шоу має тривати.
І Сьюзен заснула.
Гіршої ночі, ніж перша, уже не було. Другої з’явився лише старий клоун. Він сів на ліжко і деякий час щось бурмотів сам до себе, як іноді роблять старі. На третю ніч він знову повернувся, але тримався на відстані, ховаючись у темряві. Другий клоун теж був там, розтікаючись по стінці шафи, але вже не озирався.
На четверту ніж вона спробувала домовитися з клоунами.
Привиди ще не були видимі. Вона знала, що подужає зробити це, лише якщо вдасть, що вона сама. Вона заговорила до тіней, до маленьких клаптиків темряви.
– Мені дуже шкода, – сказала вона. – Я не знала, що роблю. Це дар. Я його не просила. Я не розуміла, що відбувається. Тепер знаю краще. Я більше ніколи не піду в цирк.
Починаючи із цього моменту вони начебто дали їй спокій. Хоча Сьюзен знала, що вони і досі з нею, назавжди, лише ховаються з очей.
V
– Знаю, ми казали одне одному, що не захочемо колись мати дитину, – сказав Ґреґ. – Але здається, що тепер вона в нас є. І я ніколи не почувався таким щасливим.
Це була не зовсім правда, подумала Сьюзен. Вони намагалися завести дитину невдовзі після одруження – Ґреґ казав, що чому ж, у першу чергу, вони побралися, як не задля цього? І, може, це була хибна причина. Усе одно вони не докладали для цього особливих зусиль, їхні спроби аж ніяк не можна було назвати наполегливими. Хай там як, минули місяці, а Сьюзен так і не завагітніла – і Ґреґ сказав: що ж, вочевидь, не судилося, і махнув рукою на увесь цей задум. І ніхто не казав, чия це вина, але Сьюзен гадала, що саме її, це вона виявилась неплідною.
Тож вона сказала:
– Ми ще можемо спробувати народити власну дитину, якщо хочеш.
А він відповів:
– Але ж ми вже маємо Рут, нащо нам перейматися?
За кілька місяців після похорону Рут помітно ожила. Вона визначилася з улюбленою стравою, і це були спагеті. Був у неї і улюблений предмет у школі – література. Рут любила історії – і пішла до нової школи без жодного слова протесту, де одразу ж завела друзів. Сьюзен була дещо засмучена тим, скільки друзів, виявляється, могла мати негарна дівчинка. Ґреґ переконав її обрати нові шпалери для своєї спальні, і одного вихідного дня Ґреґ і Рут взялися клеїти їх, розважаючись, влаштовуючи веселий безлад, мало не прилипаючи самі до стін! Вони так сміялися! Сьюзен чула їхній сміх навіть унизу, на кухні. Час від часу вона приносила їм чай із печивом.
Ґреґ ніколи не здавався щасливішим. Після роботи він мчав додому і з порога гукав:
– Де моя маленька дівчинка? Де моя принцеса?
Попервах Сьюзен чула ці крики, і її серце радісно підстрибувало, адже їй здавалося, що вони стосуються її.
У своєму заповіті Конні зробила розпорядження щодо утримання Рут і зазначила, що щаслива залишити доньку під надійною опікою своєї сестри, «доки органи опіки вважатимуть її придатною для цього». І органи опіки нанесли їй кілька попередніх візитів, відтоді її придатність начебто не підлягала сумнівам.
І Сьюзен розуміла, що поява в родині Рут – це на добре, що з нею життя набуло нових форм і перспектив. І намагалася теж полюбити Рут.