Гомункулус розвів руки в сторони й крутиться на місці, мов дзиґа, а вони, сердешні, собі літають. Потім склав бідах рядочком, промовив: «Тут вам буде зручніше сад стерегти. Жодна зайда не сунеться», — і, потираючи руки, попрямував до нас.
Ці розповіді Вассаф-бея пробуджували в слухачах своєрідну симпатію до Гомункулуса. Але я вже прийняла рішення. Я неодмінно мушу вирвати зуби цьому драконові! Підізвала Хандан і кажу:
— Хандан, я вже розробила план замаху на Гомункулуса. Конче необхідно, щоб женоненависник у мене закохався... Якщо буде опиратися, вдам, що закохана в нього. Коли він в це повірить, то мимохіть сам закохається... Я доведу йому, що жіночі чари набагато могутніші за його тваринячу фізичну силу... Він вважає себе вищим за інших, але невдовзі плазуватиме біля моїх ніг. Але для цього мені потрібна буде допомога: в першу чергу твоя, а крім цього — ще однієї-двох надійних наших товаришок.
Хандан здивувалася й завагалася. Правда, вона теж гнівається на Гомункулуса. Але вона тендітна, чутлива і, по правді сказати, вередлива. Особливо її збентежило те, що я попросила її допомоги.
— Ти сама чудово знаєш, що я на нього серджуся, — сказала вона. — Але що як раптом цією грою ми заподіємо йому страждань?
Знизавши плечима, я відповіла:
— Не схоже на те, що це зроблене з криці тіло може підхопити любовну пропасницю... Я хочу лише дати йому прочухана, збурити його... Що ж, хіба йому одному в цілому світі збиткуватися з чужих ґанджів? Ми врятуємо від цього чудовиська не лише себе, але й усіх жінок. Я, можна сказати, від імені усього жіноцтва оголошую священну війну!
Хандан погодилась:
— Правильно... Ти все правильно кажеш.
Але все одно продовжувала вагатися.
— Годі дурниць! — сказала я. — Ця пригода навіть піде Гомункулусу на користь... Що поганого в тому, аби показати людині, яка вважає себе зробленою з каменю, що в неї, як і у інших людей, також є серце? Що поганого в тому, аби витягти Гомункулуса з безглуздої й зарозумілої гордині? Можливо, після цього випадку він стане ґречнішим, співчутливішим.
Я казала все це не для того, аби тільки будь-що переконати подружку. Ти теж погоджуєшся зі справедливістю моїх слів, правда, Нермін?
Врешті-решт, після досить тривалої суперечки ми з Хандан дійшли згоди. Ми посвятимо в нашу таємницю лише Бегіре — молодшу сестру Весіме, а при потребі — ще й Ісмет-ханим.
Бегіре, хоч іще й мала, але на диво метикувата. В неї уявлення про життя й людей набагато правильніші, ніж у її простодушної старшої сестри. Їй можна сміливо довірити будь-яку таємницю.