Але ввечері, коли офіційні гості пороз’їжджаються, настане наша черга. Вся наступна програма вже буде на європейський кшталт... І одному Аллахові відомо, що буде діятися до ранку...
Дядько з дядиною спробували втрутитися і в цю частину програми.
— Ні, ні, ні! Це вже ви нам залиште, — відказали ми.
Так, завтра у Весіме та Ремзі-бея визначний день... Закохані нарешті об’єднаються...
Весіме в наївному захопленні, мов дитина, що усміхається янголам уві сні... Ремзі-бей, звісно, теж задоволений. З цих вуст, які сім-вісім тижнів тому біля криниці заявляли: «Якби не було на світі дівчини на ім’я Весіме, я б не знав, що таке кохання», ні на хвилю не сходить усмішка. Але що це за усмішка...
Я тишком-нишком за ним спостерігаю. Коли ми залишаємось наодинці, він розслабляється, мов актор, який щойно дограв важкий спектакль.
Після того дощового дня я з Ремзі-беєм тримаюся дуже офіційно, тож він не наважується отиратися біля мене, як раніше. Навіть не насмілюється глянути мені в обличчя.
Цього ранку я за чимось зайшла до пральні, а там на дерев’яному ослінчику, мов хвора дитина, спершися лобом на край прасувальної дошки, сидить Ремзі-бей.
Почувши мої кроки, він миттю схопився. Чоло, яким спирався на дошку, — червоне, а обличчя — бліде-бліде.
Зі збентеженою усмішкою промовив:
— Щось я стомився. Мало не задрімав, Саро-ханим.
І похитуючись, мов п’яний, вийшов з пральні.
Ось так, Нермін. Бідолашний Ремзі-бей на людях радісний і щасливий. А як залишиться зі мною наодинці — його Кидає то в жар, то в холод. Мені не те щоб його не шкода, але ж він сам цього захотів.
Ну а тепер повернімося до Гомункулуса...
Я бачуся з женоненависником мало не щодня. Мої союзниці надають мені неоціненну допомогу. Особливо мала Бегіре вдається до таких витончених хитрощів... Коли війна скінчиться, це мале бісеня треба буде від імені тріумфального жіноцтва нагородити почесною медаллю...
Разом із тим, хочу тобі повідомити, що кількість наших союзниць вже збільшилася до дев’яти. Деякі з дівчат звернули увагу на те, що я постійно ошиваюся біля Гомункулуса. Частина з них упевнена, що в мене прокинулись якісь почуття до нього... Ну і хай собі так вважають... Невдовзі все розкриється, вони дізнаються правду...
Але ті, хто має хоч якусь клепку, навіть не припускають такої можливості. «Не інакше як Сара щось задумала», — міркують вони. Щоб вони не базікали зайвого, найліпше, що можна зробити, — це відверто розповісти їм усе й залучити їх до лав наших союзників, правда ж?
Тепер усі з нетерпінням чекають на продовження цієї комедії.
Як я тобі вже писала, я змінила тактику щодо женоненависника. Спочатку я думала причарувати Гомункулуса легким кокетством. Щоправда, це й зараз ще можливо зробити. Хай чоловіче серце буде хоч із граніту, наша прекрасна стать знайде спосіб його розтопити або підточити. Але на це потрібен час... А в мене вже залишилося щонайбільше тижнів зо три. Тому я відкрито переходжу в наступ. Вдаю, що закохалася в Гомункулуса.
Я щодня знаходжу якийсь привід, аби побачитися з ним. Інколи цей привід виглядає настільки по-дитячому, що Гомункулус і сам розуміє, що це ніщо інше, як хитрощі.
Він, як і раніше, нахабний і агресивний, але час від часу впадає в задуму.
Від союзниць я отримую дуже обнадійливі донесення. Позавчора він спілкувався з Хандан. І раптом візьми та й спитай:
— А у Сари-ханим все гаразд з очима?
Хандан розгубилася. А він сміється:
— Ну, я не знаю... Ваша подружка інколи наче аж із задоволенням дивиться на таку бридоту... Вона, мабуть, сприймає кольори та обриси якось не так, як я!
Вочевидь, під «бридотою» Гомункулус мав на увазі себе, правда ж, Нермін?
Хандан теж це зметикувала, стала розповідати, що я взагалі дівчина дуже дивакувата, і мені іноді бувають до вподоби страшенні потвори.
— Ця панянка хвора, — промовив Гомункулус і задумався, дивлячись вдалечінь.
А від Ісмет-ханим надійшла така реляція. Ось яка бесіда відбулася між ними:
— Сара вже декілька років хворіє.
Гомункулус:
— А наче така собі дівчина, нівроку... Ну що ж, як хворіє, то хай сходить до лікаря.
— Це скоріш за все щось нервове. Сердешна дівчина кілька років тому зазнала тяжких страждань... Тепер ображена на весь світ...