Її українське походження підтверджують записи сучасника Михайла Литвина, зроблені у 1549—1551 pp.: «Так і тепер улюблена дружина турецького імператора, мати його старшого сина і спадкоємця була колись викрадена в нашій країні». Не заперечували цього історики-сходознавці А. Кримський, Гаммер, Йорга та ін. Правда, були спроби привласнити собі славетну султаншу французами та італійцями.
Назва Роксолянія була відома ще в античну епоху — так іменували одне з племен Північного Причорномор’я. Назви Роксолянія, Роксія зустрічаються часто в авторів XVI ст. і під ними розуміють «Червону Русь», територію Руського і Белзького воєводств і частини Західного Поділля. Польський хроніст Б. Ваповський (1480—1535) називає Львів «центром Роксії». Кардинал Комендоні, який теж був на землях Польщі в XVI ст., називає Львів столицею Роксолянії. Цю думку підтверджує поетичний опис Червоної Русі польського письменника С. Кльоновича «Роксолянія». Якщо походження Роксоляни з українських земель підтверджують численні історичні аргументи, то про її походження з міста Рогатина говорить лише одне джерело — польський поет-історик С. Твардовський. У своїй поемі про посольство князя Криштофа Збаразького до турецького султана Мустафи у 1621 р. Самуель Твардовський, член цього посольства, відводить дуже багато місця Роксоляні. Він перший називає її дочкою простого рогатинського попа, і це єдина згадка, єдине джерело про її походження. Свою поетичну розповідь він основує на живій традиції — численних розповідях про Роксоляну, почутих ним у Стамбулі. Нема жодних підстав твердити, що Твардовський вигадав місце походження Роксоляни. Він не симпатизує їй, вважає підступною, порівнюючи з Федрою і Клеопатрою. «Одній Русинці вбогій, — пише він про Сулеймана, — дався водити за ніс». Він весь час пише про неї, як про Русинку (п’ять разів) і лише раз називає Роксоляною. На вірогідність слів Твардовського у якійсь мірі вказують його відомості про інші історичні факти та події цього часу, які підтверджені дослідниками історії Туреччини XVI ст.».
Те, що ми зустрічаємо в художній літературі її нібито справжнє ім’я Настася Лісовська, не підтверджене жодними історичними джерелами. Це поки що літературна вигадка.
Роксоляна могла потрапити в татарський полон між 1509 і 1516 pр., відтак її продали на невільницькому ринку Кафи. Вродливих полонянок, готуючи для гаремів, учили музики, танцю, різних наук та мов. Мабуть, якимись із цих талантів і полонила Роксоляна султана, бо великою вродою вона не вирізнялася. Але мала приємний характер, радісну вдачу. Недарма її звали Churrem Hasseki — Радісною Султанкою, а в німецьких джерелах — Die Russin Churrem (Веселою Русинкою).
Сулейман в листах до польського короля називає свою дружину королівською сестрою: «Посол Твій Сталінський скаже тобі, в якому щасті бачив Твою сестру, а мою Дружину...» Очевидно, тут він натякав на походження з одної землі.
Польський письменник та історик Юліан Урсин Нємцевіч (1757—1841), публікуючи листи Сулеймана, зробив таку примітку: «Ця сестра Сигізмунда I і дружина Сулеймана, була славетною Роксоляною, донькою попа з Рогатина. Французи оголосили її француженкою і на доказ цього створили про неї маленьку оперету. Однак ми маємо кращі докази, що вона була наша краянка, бо не оперета, а лист самого султана, давні перекази і саме ім’я Роксолянки свідчать, що була з Роксолянiї, тобто з давньої нашої Червоної Русі, Роксолянiєю званої».
Нємцевіч, щоправда, дійшов також висновку, що Сулейман недаремно назвав Роксоляну сестрою короля, бо, мабуть, сам і розголошував таку легенду про неї, щоб приховати її невільництво. Але це далеке від правди, бо султани, починаючи від Баязіда II (1481—1512), брали собі в дружини винятково гаремових одалісок.
Пізніші історики уточнили, що лист султана був неправильно розтлумачений, і там не йшлося про Роксоляну — сестру короля, а про дружину королівського брата султана. Адже султан не раз назвав короля своїм братом.
Про рогатинське походження полонянки написав також Вацлав Ржевуський (1785—1831), мандрівник і сходознавець, а від нього перейняв це історик Гаммер. Власне, з його праці, виданої у 1828 р. (J. Hammer. Geschichte des Osmanischen Reichen), світ довідався і змирився з тим, що Роксоляна не італійка і не французка.