— Нам треба підібратися до інтернату з боку парку. Зможемо?
— Дороги там немає, але я спробую.
Кривий путівець стрімко видряпався на горби навколо озера, закрутився в петлю і зник посеред чистого степу, далі вся надія була лише на міцну вісь. Бричка підскакувала на горбиках, оминала чагарі, сліпо налітала на якісь ямини і каменюки у високій траві. Я тримав на колінах валізу, намагаючись якось амортизувати поштовхи і удари, не від альтруїзму, просто, інакше конем би довелося керувати мені.
— Ще далеко? — клацаючи зубами поцікавився Кларенс.
— Напарник нас зустріне.
— ???
— Керуй, давай!
Про наближення зомбі кінь знав найпершим — він тривожно захропів і почав кидатися з боку в бік.
— Все, приїхали. Прив’яжи скотину, далі пішки.
— Може поясните, в чому справа? — незадоволена буркнув білий (я повернув йому валізу).
Я зітхнув і спробував донести до провінційного поліцейського усю геніальну простоту мого плану.
— Пояснюю лише раз: з цього боку озера перехід до зони «відкату» дуже різкий — ми за три години дійшли до цілком нормальної місцевості. Я маю на увазі — живність, хижі птахи, комахи-кровососи. З боку залізниці перехід помітити майже неможливо, повірте мені на слово. Звідси мораль — пентаграма, яка створювала наш щит, знаходиться десь тут.
— Треба було взяти для пошуків більше народу, — коли білий починає огризатися, це означає, що він дійшов до крайнього ступеню роздратування.
— Не сци, начальник! Мій напарник тут уже все розвідав.
Кларенс не виглядав переконаним.
Макс з’явився з-за кущів абсолютно безшумно, від тягучої ґрації його рухів хотілося розвернутися і втекти. Натуру не заховаєш! Того, що під скуйовдженою бурою шерстю ховається монстр, видно не було, але відчувалося дуже добре. (А колючок-то, колючок в шубі! Мама моя мила!) Білий насторожився і, придивляючись ближче, почав підсвідомо погладжувати долонею кишеню куртки (напевно у нього там якийсь амулет). І правда, а чи є сенс шифруватися? Всі ми в одному човні, це факт. Я покликав Макса і представив його лейтенанту:
— Знайомтеся, мій напарник, — Кларенс нахилився погладити собаку, — він — зомбі, — закінчив я, підхоплюючи за лікоть лейтенанта, який спробував слабко відсахнутися. — Тихо, тихо! Він ручний.
Макс зацікавлено зиркав на Кларенса неживим білуватим оком з-під довгої гривки, начальник михандрівського НЗАМПІС безуспішно намагався впоратися з диханням. І цей тип на зарплатні в «очистці»?
— Я, звичайно, знав, що всі чорні з привітом, але не настільки ж!
— А що, — щиро обурився я, — начальство дозволило.
— Але ж нежить!
— Дурні забобони! Зомбі — реанімований організм, а не потойбічний феномен. Макс — стабільний, це головне, а скільки користі він приносить. Зараз самі побачите.
— Все одно, попереджати треба було, — сердито буркнув бравий офіцер, і зробив вигляд, що може йти сам.
Я знизав плечима і рушив за Максом, при цьому, обидва — і валіза, і білий — тепер висіли на мені.
Між іншим, на предмет «взяти людей» Кларенс був неправий, справа далеко не лише в масштабах пошуків. Наш суперник — маг, а значить, може приховати сліди своєї діяльності набагато надійніше, ніж звичайна людина. Може, але не від зомбі — мертвий завжди знайде мертвого: як його не ховай, чим не посипай, які закляття не шепочи зверху. Там де для сотні дипломованих детективів знайшлося б роботи на місяць, Максові достатньо буде півгодинки побігати взад-вперед, і ось він уже весело топчеться на зовсім непримітному пасмі трави посеред чистого поля, нема за що оком зачепитися.
— Копати будемо тут, — з розумним виглядом оголосив я.
Ми розділили місце на ділянки за принципом археологів і почали акуратно знімати дерен. Ніякої глибокої могили не було, за якісь двадцять сантиметрів від поверхні моя лопатка наткнулася на скелетовану кисть руки.
— Ну, ось і…
У відповідь лише трава зашелестіла — Кларенс метнувся в найближчі кущі, ригати. Начальник поліції, щоб його качка копнула… Чверть години я приводив білого до тями, але і після цього його стало лише на те, що ви запротоколювати знахідку і спробувати, як на ній працюють кілька стандартних поліцейських заклять.
— Молодий мужчина, помер три роки тому, точніше не скажу. Є сліди якоїсь магії, знімаю відбиток. Далі краще викликати експертів.
— Рано. На труп вони пришлють звичайних криміналістів, а нам потрібні чистильники. Але фіра тут не проїде, а я не думаю, що злодюга би на власному карку пер тіло дуже далеко. Тому будемо шукати пентаграму десь тут.