В пансіоні виявилося, що жаліслива господиня випустила Макса з ванни. Чи то вона була таємною некроманткою, чи то вирішила, що собака чорного мага має право на дивацтва, так чи інакше, мадам Паркер розпізнала в консервуючому розчині засіб від блох, промила Максові шубу і розчесала її з спеціальним домашнім лосьйоном, від якого шерсть не просто почала блищати, але і перестала плутатися. З думкою, що мені треба буде добути в неї чарівний рецепт, я впав у ліжко і проспав практично добу.
Місіс Гемуль спостерігала за завучем, який міряв довгими кроками кабінет, і намагалась не видавати свого занепокоєння — містер Фокс більше не викликав у неї ані тіні симпатії, скоріше лякав. Звідки в ньому така безліч комплексів і забобонів? Чому вона раніше їх не помічала? Всі дивацтва і обмовки, які ставалися за останні півроку, раптом набули набагато більш зловісного смислу.
— Це все чаклун! — гарячково твердив містер Фокс. — Це після його появи тут почалися неприємності.
Ще в часи Інквізиції було доказано, що імовірність появи потойбічних феноменів не залежить від волі чорних магів, а лише від властивостей середовища — в арсеналі чаклунів достатньо скверни, от тільки гості з-за межі в неї не входять. Але Фокс загальновідомі істини заперечував одразу, і достукатися до його здорового ґлузду ставало все складніше:
— Навіть якщо це так. Ви би хотіли, щоби прорив стався у його відсутності? Десять років жодного потойбічного феномена — це занадто навіть для столиці.
— Хто вам сказав? — З досадою поморщився містер Фокс?.
— Лейтенант Кларенс заїжджав до нас учора, ми побалакали.
Так, про необхідність замкнути відвертаючий периметр їй повідомив молоденький поліцейський, блідий від пережитих потрясінь, а не літній завуч, який був надто сильно зайнятий покупкою квитків на потяг, щоб викроїти хвилинку і зателефонувати. Зате зранку весь інтернат став свідком потворного скандалу — Фокс накричав на неї за те, що йому не відкрили ворота. Пояснень, що повторювати ритуал активації можна лише через чотири години, завуч не сприймав — йому ТРЕБА було їхати. Місіс Гемуль малодушно шкодувала, що таки не виставила Петроса за ворота з валізою — тоді б вони вже були позбавлені присутності Фокса, який створював проблеми для всіх, але і про намір забрати свого підопічного завуч теж попередньо не повідомив.
— Необхідно заборонити стороннім доступ на територію!
— Ні. Я вже запросила спеціалістів НЗАМПІС для перевірки відвертаючого периметру — після ремонту огорожі частину Знаків необхідно обновити. Крім того, я організую лекцію з правил безпеки. Як ви думаєте, містер Тангор погодиться нам допомогти?
— Це безвідповідально!!!
— Лагодити периметр?
— … цей чорний нахаба…
— … врятував Михандрів. Ви це хотіли сказати?
Згадка про молодого мага дивно вплинула на містера Фокса. Він морщився, корчив неймовірні міни і починав трусити головою. Білі погано переносять стреси, але це видовище більше нагадувало нервовий зрив. А як інакше пояснити те, що кинувшись врятувати одну дитину, він цілком забув про долю сотень інших?
— Його ніхто про це не просив!
— Саме так. Він виказав турботу про інших, добровільно і свідомо. Його поведінка має стати для нас прикладом.
— Ви мене у чомусь звинувачуєте?
— Так. Ваш службовий обов’язок — турбуватися про дітей. Що ви зробили для виконання цього обов’язку?
— Ти ще занадто молода, дівчинко, тобі ще багато треба буде навчитися в цьому житті. Бувають ситуації, коли треба діяти рішуче, щоби врятувати хоча б менше. Ти багато кого втратиш, перше ніж помістиш це у своїй гарненький голівці.
Місіс Гемуль посміхнулася — цілитель, спеціалізація якого «медицина катастроф», формує в собі розуміння того, що таке неминучі жертви, в першу чергу. П’ять років практики, і ніхто краще за неї не міг провести тонку межу між мертвими і тими живими, які теж помруть, якщо їм не допомогти. Вона пам’ятала ту страшну пожежу в готелі «Паладіум», залізничну катастрофу під Туриком, сотні дрібніших інцидентів. Лише народження близнят змусило її змінити професію. Але ніколи (ніколи!) вона не ставилися до людей як до м’яса, навіть коли їм залишалося жити лише п’ятнадцять хвилин. Схоже, містер Фокс записав у неминучі жертви весь інтернат, що було, принаймні, самонадіяно.
— Я щось пропустила? Хтось помер? — Схоже, він не зрозумів її слів. — Михандрову необхідний чорний маг. Я була права, а ви помилялися.