Риспин шарудів пензликом на місці таємного поховання, ексгумований труп було ретельно вивчено, описано, і загорнуто в пакувальний папір (по частинах). Досвідчений криміналіст умів змусити небіжчика говорити навіть не вдаючись до некромантії. А той факт, що він працював не в поліції, а в «нагляді» був прямою заслугою координатора Акселя — магові просто запропонували подвійну зарплатню.
Старшина Клеймор зосереджено вимальовував на папері детальний план місця злочину, в процесі готуючи нариси майбутнього звіту — усі знахідки підлеглих стікалися до нього.
— Правий був цей жевжик, птаха зальотна, — з чагарників вибрався Горчак в робочому комбінезоні і окулярах, лінзи яких робили його лице схожим на акваріум. (Чи варто казати, що носити окуляри чорний не любив?)
— Що, Шереха хтось викликав?
Горчак скривився — ім’я єдиного нежитя, який хоч якось підкорявся викликам заклинателів, вважалося у бойових магів поганим тоном.
— Щит, модифікований під смертельні чари, причому, виключно під біле Джерело.
Клеймора пересмикнуло. Цікава картина! Якщо чорне Джерело ще могло якийсь час існувати поза організмом, то біле закріпити на насос-знак нереально. Були часи, коли інквізитором вдавалося викликати спонтанні прояви білої магії, але наслідки при цьому були такі…
— Не схоже, щоби тут намагалися заклясти одержимого.
— Зовсім не схоже, — погодився Горчак. — Жертва прийшла сюди за своїм вбивцею без опору, добровільно викликала Джерело в ході ритуалу, а потім була вбита. Це вимагає або крайнього ступеню самопожертви, або — крайнього ступеню довіри до вбивці.
— Враховуючи вік жертви, — старшина кивнув на старанно запаковані рештки, — перше другого не заперечує.
— З чого висновок: нашим клієнтом буде ДУЖЕ поважний чоловік. До такого без ордера не підступишся.
Клеймор намощився:
— Погано! Все більше нагадує Чудесників. Я-то думав, у нас їх і бути не може — скільки років минуло, та і Аксель білу громаду шерстить регулярно.
— Це місце недобре тхнуло ще минулого року, але емпати вирішили, що стався колективний резонанс. Ну і влетить же тепер цим мудрагелям!
Чорні обмінялися злорадними посмішками.
— Що, закінчуємо? — відірвався від розкопу Риспин.
— А в тебе як? — старшина подивився на годинник.
Криміналіст знизав плечима:
— Нічого. Мерзотник працював виключно акуратно. Кості не пошкоджено, очевидно, смерть настала від проколів у м’яких тканинах, чим і як — тепер не скажеш — він використоваував закляття, які прискорюють тлін. Якщо перша жертва померла десять років тому, знайти рештки буде дуже нелегко. Відбиток аури ідентифікації не піддається.
— У мене краще! Похвалився Горчак. Фрагменти, за якими можна пробувати ідентифікувати особу, є, хоч і без загальної картини.
— От курва, — висловився старшина. Значить, магією зловмисника не знайти, лише старими добрими поліцейськими методами. — Упізнати хоч жертву вийде?
— Так.
— Портрет склади, покажемо в інтернаті, раз молодий, мусить бути з їхніх. На сьогодні закінчуємо, шукати решту почнемо завтра. Хтось уміє сидіти в сідлі? — для міських чорних сама ідея залазити на коня виглядала протиприродньою. — Зрозуміло, — зітхнув старшина, — значить пішки.
Риспин пробурмотів під ніс якусь лайку, яка на диво добре пасувала як рима до слова «Тангор». Старшина і сам ледве стримувала прокляття на язику. Ні, умом, він, звичайно, розумів важливість того щоб впіймати вбивцю, серйозність їх місії, але в душі… Всім серцем Клеймор бажав цьому малолітньому трутневі здохнути в муках і покритися лишаєм. Це ж треба було умудритися знайти таку мерзотно роботу для трьох поважних чарівників! В успішності розслідування старшина сумнівів не мав — від них же жоден зловмисник не тікав, але від думки про те, скільки часу займуть пошуки, хотілося негайно напитися.
Глава 34
Дзвінок з інтернату застав мене, коли я лежав під машиною (нарешті, я добрався до цього скрипучого агрегату). Звичайно, Альфред далеко не одразу підпустив мене до казенної техніки, цьому рівню довіри передувала глибокодумна розмова про переваги переднього приводу, якість місцевого спирту і перспективи олійних двигунів. Насправді, професійним алхіміком він не був, і проти мого нав’язливої харизми встояти не міг. До регулювання карбюратора я приступив з таким відчуттям, з яким деякі починають молитися, дальше справи пішли бадьоріше і в мене накрила благодать. Конструкція механічних агрегатів, зрозуміла і функціональна, настільки контрастувала із заплутаністю людського буття, що мені на очах виступили сльози. Я священнодіяв над приводом гальм (в гористій місцевості — критично важлива річ), коли мене перебили.