Я кивнув — якраз у ті часи Роланд Світлий і став святим.
— Пік очікують лише десь років через двісті. Стало ясно, що чорну магію треба підтримувати, а набуті навики зберігати. Були ще якісь обставини, не знаю, але так вийшло, що років зо два тому всі різко згадали про некромантів. Щоб ти знав: коли складали профіль Знаку Здобуття, дуже багато слухали всяких різних. Ідея була хорошою — зменшити смертність під час ритуалу — але під шумок в структуру Знаку пропхали додаткові обмеження на параметри каналу, які поставили на некромантії великий жирний хрест. Мораль і етика, бач, проти неї протестували! Залишилася якась вироджена імітація ритуалу у сфері криміналістики, але це скорше не підняття небіжчиків, а гадання на костях. Зараз систему будуть, — Сатал зморщився, — тихцем реконструювати, але шкоди вже завдали, час потратили. Талант некроманта — дуже рідкісна річ, зараз старі майстри ідуть, а учнів у них нема. Чарак — один з останніх, ґросмейстер, жива легенда. Йому показали кристали з відповідними профілями, він вибрав тебе, сказав «ідеальна кандидатура». Розумієш?
— Ну і фіг?
— Що фіг?! Старий помре — хто за нього ворожити буде?!!
Я міг би відповісти на запитання Сатала коротко і змістовно, але не став, взявши до уваги присутність дами. Чужі труднощі мене абсолютно не хвилювали.
— Мати унікальний навик, — тихо вимовила міс Кевінахарі з глибини свого крісла.
Я скривився. Чур мене, чур! Всі, кому будуть потрібні послуги некроманта, попруть до мене, як до молодшого, і замість світлих алхімічних лабораторій, я проведу півжиття в моргах і на цвинтарях, поки зміна не підросте. Хоча, Сатал сам підказав мені вихід: потягну кота за хвіст, а там, гляди, старий відкине копита, і тема заглухне сама собою.
— Ми потурбуємося, щоби ваш талант належав лише вам, — відповіла емпатка на мої думки.
— Як? — запиталися ми з Саталом одночасно, я — з недовірою, він — з підозрою.
— Складемо разовий договір, — терпеливо пояснила вона, — Чарак завжди за такими працює. Опишіть зобов’язання сторін і суму винагороди, а термінів не зазначайте.
— Винагороди? — нахмурився Сатал.
— О, Дане, перестань! Чиї гроші ти економиш? Ми хочемо від юнака послугу і повинні за неї заплатити. Чому він повинен робити те, що не хоче, без оплати?
Приємно, як з хлопчика я перетворився на юнака, причому не сходячи з місця, але озвученої пропозиції мені було не досить:
— І тему дипломної роботи я виберу собі сам!
— А з цим-то що не так?
— Все не так. Скажіть, що нового можна принести в бойову магію?
— Хочеш Чарака за наставника взяти?
Від уявної картини, як Чарак з’являється в Університеті на захист дипломів, мене кинуло в жар.
— Ні за що в житті!!!
— Чому ж це? — розвеселився Сатал. — Використання пса-зомбі в розшукуванні трупів — чим не інновація!
— Угу. А спеціальність в дипломі напишуть — «анімація біологічних об’єктів», і я до кінця життя буду пояснювати, що це таке.
— А ти не показуй.
— Так це ж диплом!!!
Сатал виглядав якось сіро, мені здалося, що мій ентузіазм його якось зачіпає, в кінці кінців, він намагався вчити мене іншим речам. Ну і хай вчить, мені що, шкода? Треба його підбадьорити. Думаєте, чорні не вміють підлизуватися до начальства? Ще й як вміють!
— Вчителю, я вас дуже поважаю, ви відкрили мені новий погляд на чорну магію. В Михандрові ваша наука врятувала мені життя, без жартів, — Сатал помітно подобрішав. — Але диплом — це святе. На отримання цього проклятого паперу я витратив п’ять років свого життя, і там все повинно виглядати гармонійно. Якщо в дипломі алхіміка буде згадано біологічні об’єкти, всі вирішать, що я таксидерміст.
— А чим би ти хотів займатися?
— Захисна магія з ухилом в диктат волі.
— Я не дуже добре розбираюся в диктаті волі, — признався
— Це не страшно, вчителю, Ракшат впорається, ви, основне, тему підпишіть.
Старший координатор повагався і махнув рукою;
— Добре!! Ти сам винен, міг зробити все практично без зусиль. Але якщо будеш філонити на заняттях, — любий вчитель знизав мене важким поглядом, — ми посваримося.
Я енергійно закивав. Буду, буду займатися, дідько з ним, добре ще, хоч безкоштовно. Те, що мені вдалося відстояти диплом — вже прогрес. Почати вже почали, подивимся, як далі піде. Не такі вже вони і страшні, ці могутні маги. Дурити і плутати інших я люблю з дитинства, головне, аби емпатка мене не запазила.