І ми почали тренуватися у створенні цих тремтливо-нестійких плетінь, настільки невагомих, що затраченої на них Сили не вистачило би навіть на свічку. Вони лоскотали нерви, каламутили свідомість і моментально розсипалися, варто були лише трошки за ними не догледіти. Потім Чарак став додавати до моїх плетив свої, і вони так і танцювали у просторі, пронизуючи одне одного, співіснуючи, але не змішуючись. Це зовсім не втомлювало, але приводило думки в такий розсіяний стан, що чверть години в кінці занять довелося виділяти виключно на медитацію, інакше я би просто не зміг доїхати додому.
Навіть найміцніший самогон мене так не пробирав!
Напевно, дивний ефект заняттями не обмежувався, тому що і за межами полігону я перебував у нехарактерно благому для чорного мага настрої. Ніхто і ніщо не могло вивести мене з рівноваги. Все, абсолютно все видавалося мені правильним і доцільним. З раннього ранку і до пізнього вечора я знаходився у постійному русі: Університет, «Біокін», різноманітні консультації і безконечні тренування — але це не дратувало і не втомлювало. Увечері сон приходив моментально, варто було лише лягти до ліжка. Ракшат бурчав про те, щоби бути обережним з сумнівними практиками, але я щиро не розумів його натяків. Містер Даркон викликав мене для розмови, довго вивчав мою незворушну фізіономію, а потім плюнув і казав кудись іти. Я пішов. Декан алхіміків обережно уточнював стосовно готовності дипломної роботи, нарвався на півгодинну лекцію про перспективи модифікованих мікроорганізмів. Якщо існує якийсь спосіб привести чорного в типовий для білих стан, то це був якраз він — відчуття тремтливої нестабільності переслідувало мене постійно.
Рідкісні моменти пробудження були болючими, як крижаний душ. Щонеділі, зробивши над собою титанічне зусилля, я вирушав на зустріч зі старшим координатором, і той самий полігон, який тричі на тиждень служив мені для занять з некромантом, перетворювався на філіал інквізиції. Скажу прямо, з наставниками у мене в житті перебір. Я не казав? Отой капрал виявився першим вчителем Сатала (то-то мені його стиль одразу видався знайомим), а за званням — полковником (сволота в погонах!), причому, головою регіонального Відділу Усунення. Головний чистильник обожнював можливість особисто зустрічати молоде поповнення і повчати новачків, імовірно, тому, що всі інші за таке ставлення не вагаючись дали би йому в морду і, взагалі, страшно помстилися. Дві близькі душі злилися в екстазі, і тепер вони на пару ганяли мене по всьому полігону (хіба лише що не з гиканням), слідуючи якійсь своїй особливій програмі. Я пітнів і стрибав, розуміючи, що для боротьби з нежитями такі премудрості ні разу не потрібні — усі ці блискавичні постановки щитів, підвішені плетіння і відхилення стихій потрібні лише для протистоянні іншим магам. І нафіга? Може, Сатал мріє виростити в Редстоні власну армію? О, є ідея!! Мені треба ДОНЕСТИ на старшого координатора, і всі мої проблеми вирішаться! Знати б лише — кому.
До кінця занять від бажання розслаблено споглядати світ не залишалося навіть пилинки.
Я похмуро розглядав пропалені у двох місцях штани, розуміючи, що в такому вигляді на заняття з некромантом йти не можна — на диво педантичний дідок нічого не скаже, але дивитися буде косо. Доведеться купувати ще один комплект робочого одягу.
— Треба бути готовим до всього! — повчально зауважив Сатал. Він був свіжий і бадьорий, ніби і не кидався прокляттями битих дві години майже безперервно.
Та що йому зробиться-то, виродку!
Ми закінчили вивчати класичний атакуючий комплекс, — продовжив розвивати думку старший координатор, — але це не означає, що твій суперник буде діяти за підручником. На наступному занятті ми детально розглянемо, які нюанси додає в захист і атаку використання амулетів.
Я приречено зітхнув:
— Вчителю, скажіть, ми збираємся воювати з Каштадаром?
Сатал задоволено засміявся.
— Дитя, — він безсумнівно був у хорошому настрої, — ти думаєш зовсім не про те. Якщо у Інгерніки з’явиться зовнішній ворог, всі ці премудрості тобі не знадобляться — на війні переможця визначає тупа сила. В мирний час, будучи співробітником НЗАМПІС, ти в будь-який момент можеш зіткнутися з віроломним нападом якоїсь асоціальної особи. Я не маю на увазі чокнутих білих придурків. Ти думаєш, чому «наглядові» ніхто не наважується заперечувати? Репутація! А репутацію треба підтримувати.