— Зроби що-небудь! — прогарчав поліцейський.
Представники влади дуже нервово реагують, коли проти них раптом задіяна магія.
Я прислухався — всередині будівлі ритмічно співали. Точно, щось робити треба швидко — все разом надто вже нагадувало ритуал. Але от тільки лізти в модифікований (це факт!) «сторожем» периметр мені зовсім не хотілося. Будемо імпровізувати.
— Ви розумієте, що у мене ще немає печаті мага? — сказав я для того, щоби виграти хвилинку на роздуми.
— …!..!!..!!!
Ну і лексикон у цих копів!
— Сам такий, — спокійно відповів я і підійшов ближче, щоби вивчити перешкоду.
Судячи за всім, за первинним замислом, периметр повинен був всього лиш повідомляти сторожеві, коли його перетинали чужі, але потім хтось (а конкретно — білий маг) покопався в структурі чарів, і тепер вони могли вражати будь-яку живу істоту, яка торкнеться периметра, потужними больовими імпульсами.
Ось що буває, коли економлять і використовують трансмайстер..! Чорний спеціаліст зробив би так, що систему змінити було б неможливо.
— Нам треба зайти!!! — не міг вгамуватися поліцейський.
— Зникни або заткайся нафіг!
Власне кажучи, єдиною проблемою цього периметру був розмір і розташування (всередині приміщення) — для того, щоби оточити його протизакляттям, мені треба би було працювати, пробиваючись крізь стіни сусідніх будинків. Накрити все приміщення потужнім плетінням, наплювавши на здоров’я тих, хто всередині? Зібрати в Круг десять-дванадцять магів? Ні-ні, мало існувати простіше і елегантніше рішення, наприклад, послати всередину мертвяка. Але де його взяти? Я маю певні сумніви, що хоч хтось з поліцейських настільки самовіддано ставиться до роботи.
Хоча, початкова школа — не банк Ґуґенцольґерів, і ключовий Знак, скорше за все, стоїть стандартно — недалеко від дверей, в кімнаті охорони або біля стола чергового. Лише руку простягни!
Мені потрібна була мишка. Добути її вийшло легко, оскільки чари, що відлякують гризунів, легко пристосувати для того, щоби їх підманювати. Я відійшов трохи вбік від гамору і метушні (показавши кулака жандарму, який попхався слідом), знайшов дірку-душник в підвал сусіднього будинку, і через хвилину мав те, що треба. Непомітно придушити здобич було, взагалі, дрібничкою. Залишалося знайти щось, що було б носієм для дезінтегруючого закляття.
Не чекаючи на заперечення, я скрутив з мундира найближчого копа мідного ґудзика і заткнув його в пащу трупа, а потім спрямував крихітне тільце найпростіше реанімуюче закляття — функції руху і трохи відчуттів, керувати мишкою мені доведеться самому. Застукати на гарячому мене не могли — анімована тушка нічим не відрізнялася від справжньої тваринки, а магів серед спостерігачів не було.
Мертва миша без проблем пройшла крізь периметр і просочилася в щілину під вхідними дверями. Захист майже не заважав некромантичному плетінню — воно було надто тонким для нього, єдиними труднощами виявився лише дуже дивний (з точки зору людини) метод пересування. Труп з другого разу вибрався на стіл чергового, óчка ще не встигли підсохнути і без труду розгледіли випуклий диск Знаку. Один дотик — і лита мідь розсипалася на порошок — просто і ефективно.
Марево над дверями згасло.
— За мною!
Не розраховуючи на ґраційність копів, я погнав перед собою щит, який поглинав звуки. Мінус був у тому, що мені теж не було нічого чути, зате наша поява виявилася сюрпризом і для співаків. Я, не ловлячи ґав, шваркнув усіх, хто стояв вертикально, наперед підвішеним паралізуючим прокляттям — дітей, які сиділи на підлозі навіть не зачепило. Ось так і працює справжній бойовий маг! В смислі, швидко і без зайвих роздумів. Великий актовий зал моментально заполонили сердиті поліцейські. Я крутив головою в пошуках якоїсь магії, але, що би не планували вчинити негідники, часу їм не вистачило. Хоча, не факт.
— Діти, підіймаємося, шикуймося парами і — на вихід! Капрале, організуйте!
Поліцейські на мить відволіклися від арештантів і зайнялися дітьми. Це були, в основному, хлопчики років одинадцяти-дванадцяти, здається, хористи. Сподіваюся, вони не займалися тут розспівуванням, а я не паралізував у них на очах улюблену вчительку музики — у дітей буде нервовий стрес на все життя. Добре ще, білих серед них нема.
Поки дітей виводили на вулицю, я пройшовся залом і знайшов штук п’ять Знаків, застосування яких в даній конкретній ситуації не бачив (щось зі стихії вогню). Ну і фіг з ним, хай експерти розбираються! Чому за все управління повинен працювати один бідний студент? На вулиці виявилося, що на місце подій починають прибувати журналісти, а нікого з керівництва все ще нема. Пора звідси вшиватися, поки хтось зі свідків не ткнув у мене пальцем.